Українське кіно продовжує впевнено займати свою нішу: з’являються стрічки неочікуваних жанрів, фільми окуповуються, беруть участь в міжнародних фестивалях та претендують на престижні нагороди. Одним із найцікавіших у цьому процесі є документальне кіно, яке в останні роки активно розвивається та пропонує цікаві форми репрезентації дійсності.
Ми відібрали пять вітчизняних неігрових стрічок, вихід кожної з яких став справжньою подією. Переглянути їх можна, перейшовши по посиланню у назві кожної з цих картин.
«Все палає» (2014)
Фільм Олександра Течинського, Олексія Солодунова та Дмитра Стойкова показує протистояння Революції гідності з епіцентру конфлікту та простежує за тим, як воно змінює свій характер з мирного протесту в кровопролитні зіткнення. Спершу благородне прагнення до свободи зіштовхується з силами репресивної влади. А після сум’яття і хаосу, праведний гнів людей перетворюється на чисту лють. В епіцентрі битви грань між добром і злом починає стиратися.
Критики назвали картину «Все палає» одним із найяскравіших фільмів про Євромайдан. Зокрема Дмитро Десятерик писав, що авторам стрічки вдалось змалювати революцію як класичне полотно, на якому вже не так важливо, хто винний. Цінна саме картина великого зіткнення — великої трагедії, яка випала всім.
«Українські шерифи» (2015)
Документальний фільм Романа Бондарчука розповідає про життя в селі Стара Збур’ївка. Через те, що там практично немає міліції, функцію охорони громадського порядку беруть на себе двоє місцевих жителів — 50-річний Віктор Кривобородько і 44-річний Володимир Рудьковський. Поки чоловіки розбираються з крадіжкою качок і сімейними сварками, в село повільно проникають новини з війни.
Світова прем’єра стрічки відбулась 20 листопада 2015 року на Амстердамському міжнародному документальному кінофестивалі, де вона отримала Спеціальний приз журі. Також фільм був висунутий Україною на премію «Оскар».
«Присмерк» (2014)
Стрічка Валентина Васяновича оповідає історію 82-річної жінки Марії, яка піклується про свого хворого сина Сашка. Вони доживають вік у глухому селі. Сашко втратив зір і дуже боїться, що мати помре першою. А Марія розуміє, що нікому буде піклуватися про її сина, тому тримається за життя з останніх сил. Стрічка дивує ірраціональними діями харизматичних персонажів, які підійшли до краю, але не збираються капітулювати.
Стрічка перемогла у конкурсі найкращих українських повнометражних фільмів 2014-го року на Одеському міжнародному кінофестивалі. Та отримала особливу відзнаку Міжнародного кінофестивалю Docudays.
«Американська мрія» (2017)
Картина побудована на історіях людей, які свого часу покинули рідні домівки і вирушили назустріч новому і незвіданому життю – з України в далеку Америку, щоби втілити там свою мрію. Збирає ці історії журналіст Володимир Мула під час подорожі 11-ма американськими штатами.
«Мета була одна – показати реальний стан речей за океаном крізь призму життя людей, що там знаходяться. Адже насправді в Америці жити зовсім не просто і легко, як здається на перший погляд», – зазначає автор.
«Табір» (2013)
Документальна кінозамальовка з життя українських ромів розповідає про повернення до закарпатського села, котре режисер Олександр Балагура здійснив через 20 років. У 1991 році ним був створений документальний фільм «Вулиця-вдова», присвячений життю невеликої ромської общини на Закарпатті. Фільм був короткометражний, знімався «похапцем», і в ньому проносилися портрети безпосередніх, щирих та дуже гарних людей.
Фільм «Табір» можна визначити як есе про мандрівку «20 років потому» у «старі» місця з надією зустріти когось із персонажів колишнього фільму.
Режисер стрічки Олександр Балагура є автором близько 30 документальних фільмів, що брали участь в міжнародних кінофестивалях у Києві, Парижі, Туріні, Торонто, Флоренції тощо. Серед них стрічки «Час життя об’єкта в кадрі», «Крила метелика», «Три храми в моїй долоні».
Міжнародний сервіс інтерактивного телебачення DIVAN.TV зібрав кращі твори вітчизняного кінематографа в бібліотеці Українського кіно. В результаті проведення масштабної роботи, вдалося домовитися про співпрацю з більш ніж сімома студіями-виробниками українського кіно, серед яких «Одеська кіностудія», студія анімації «Baraban», «Укркінохроніка».
Завдяки цьому проекту українські фільми знайдуть свого глядача в усьому світі, адже аудиторія сервісу становить більш ніж 2 млн. глядачів.
Для всіх зареєстрованих користувачів доступ до бібліотеки назавжди залишиться безкоштовним – адже найважливішою метою проекту є популяризація українського кіно.