Однією зі справжніх подій у світі документалістики цього року стала стрічка Алекса Інфасцеллі «С для Стенлі» («S Is for Stanley»). Картина розповідає про емігранта Еміліо Д’Алессандро, водія й особистого помічника Стенлі Кубрика. Критики відзначають, що це перший в історії фільм, що показує творчість відомого режисера з настільки несподіваного ракурсу. Еміліо возив Кубрика протягом 30 років і безпосередньо брав участь у створенні чотирьох фільмів майстра, які сьогодні визнані шедеврами. Еміліо показується тут свого роду зброєносцем, що завжди приходив на допомогу режисеру-ідеалісту, який підкоряв млини і нові горизонти кінематографа.
Картина вже була відзначена премією «Давид Ді Донателло» (італійський «Оскар») за кращий документальний фільм.
Про те, що зближувало Кубрика з Еміліо, і як створювався фільм, в ексклюзивному інтерв’ю Cut Insight розповідає продюсер картини Інті Карбоні.
Як довго ви працювали над цим фільмом?
З того моменту, коли ми почали обговорювати ідею зняти таку стрічку і до прем’єри минуло близько трьох років. Переговори про покупку прав на екранізацію книги «Стенлі Кубрик і я», яку написав Еміліо, а також написання сценарію на її основі зайняло близько року. Потім багато сил знадобилося на придбання прав на архівні матеріали. А коли все необхідне для фільму вже було у нас – ми довго редагували сценарій, щоби відшукати душу цієї історії.
Як фінансувався фільм?
Це абсолютно незалежне кіно. Тому в графіку роботи над стрічкою були великі перебої. Але зараз я впевнений, що всі ці труднощі пішли лише на користь.
У цьому фільмі ви показуєте в якійсь мірі «зворотний бік» Кубрика. Чи змінилося ваше особисте ставлення до цього режисера після роботи над цією стрічкою?
У міру того, як ми заглиблювалися в біографію Еміліо і самого Кубрика, ми все більше й більше дізнавалися про особисті якості великого режисера. Зазвичай на таких персоналій дивишся крізь призму їх творінь. Однак у матеріалі, який ми збирали для свого фільму, ми розпізнали страхи, емоції і мрії Кубрика. Звичайно, з такого ракурсу він розкрився дещо по-іншому.
З тих фактів про життя Кубрика, які ви дізналися, створюючи цю стрічку, що вас вразило найбільше?
Його трудова етика. Працюючи над кожним фільмом, він вдавався в подробиці буквально кожного етапу виробництва картини. І мова йде не тільки про такы явно важливі аспекти, як актори, сценарій або камера для зйомки. Він скрупульозно контролював навіть створення картонних коробок для своїх архівів. Практично всі, хто працював з Кубриком, повністю виснажувалися за кілька років такого співробітництва. Тож його асистенти часто мінялися.
Як Еміліо почував себе перед камерою, ділячись такими особистими спогадами про Кубрика?
Еміліо дуже ввічлива і чиста людина. У тому, як він говорить про життя Кубрика, відчувається щира повага до близького друга. Він ніколи не був зацікавлений у плітках світу кіно, тому його точка зору гранично чесна. Йому було дійсно нелегко розповідати на камеру про трагедії у своєму особистому житті, а також згадувати, як помирав Стенлі.
Якою була реакція на цей фільм у родичів Кубрика?
Від самого початку роботи над проектом ми вирішили, що це має бути розповідь про життя Еміліо. Тому в основі завжди стояла його власна точка зору. Родичі Кубрика позитивно сприйняли книгу Еміліо, яка лягла в основу нашої стрічки. Коли картина була завершена – ми показали її багатьом, хто близько знав режисера. І практично всі сприйняли цей фільм дуже емоційно.
Чи змінилося щось у ролі подібних водіїв\особистих помічників режисерів у наш час? Або вони й сьогодні займаються абсолютно всіма питаннями, які виникають у процесі створення фільму.
Особисті водії та помічники зазвичай активніше беруть участь у щоденній рутині режисерів, ніж інші члени знімальної групи. Але Еміліо насправді грав набагато важливішу роль в організації роботи Кубрика. Він був одним із найближчих його соратників. Як тільки хто-небудь із асистентів ішов від Кубрика – всі його обов’язки перекладалися на Еміліо. За 30 років, що Еміліо провів поруч із цим режисером, саме він став найближчою людиною Кубрика.