«Золота Дзиґа» за три роки свого існування довела статус головної кінопремії України. Вона стала найбільш адекватним орієнтиром у виборі кращих вітчизняних фільмів. Напередодні вручення третьої церемонії вручення «Золотої Дзиги», яка відбудеться 19 квітня, ми відібрали десятку повнометражних картин, які номінувалися і перемагали в перегонах за нагородами Української Кіноакадемії.
Кіборги (2017)
реж. Ахтем Сеітаблаєв
Сюжет картини розповідає про двотижневе бойове чергування у вересні 2014 року в Донецькому аеропорту. У центрі історії знаходиться молодий військовий української армії з позивним «Мажор». Він залишає в минулому свою музичну кар’єру, щоби захищати рідну країну. Хлопець стикається з непростими випробуваннями на фронті, ризикує життям і намагається зрозуміти, в якому світі йому доведеться жити після війни.
Картина отримала шість статуеток «Золота Дзиґа», серед яких був приз і за кращий фільм року.
Гніздо горлиці (2016)
реж. Тарас Ткаченко
Мешканка західної України Дарина відправляється на заробітки до Італії. Удома вона залишає безробітного чоловіка і дочку-тінейджера. За кордоном вона важко працює покоївкою в заможній родині. Незабаром Дариною зацікавлюється батько цього італійського сімейства. Паралельно чоловік головної героїні будує новий будинок на гроші, які вони надсилає з Італії. Згодом Дарина повертається і їй доводиться зробити дуже непростий вибір між своєю і чужою сім’ями.
Стрічка завоювала шість призів «Золота Дзиґа», серед яких були статуетки за кращий фільм і режисуру, а також усі акторські призи.
Лагідна (2017)
реж. Сергій Лозниця
Стрічка переносить глядача в російську провінцію. Жінка відправляє посилку рідній людині в тюрму. Однак незабаром коробка з продуктами повертається їй назад. Тому головна героїня вирішує самостійно завезти передачу. Коли вона опиняється в містечку, розташованому поруч із в’язницею, то їй, щоби доставити посилку, доводиться зустрітися з місцевим авторитетом, корумпованими поліцейськими, злодіями, колишніми зеками та іншими підозрілими місцевими жителями.
Картина завоювала «Золоту Дзиґу» в номінації Кращий режисер.
Стрімголов (2017)
реж. Марина Степанська
Київ. Зима 2013-2014 років. 27-річний композитор Антон повертається додому зі Швейцарії. Він подавав великі надії і його називали генієм. Однак хлопцеві було не під силу витримати такий тиск. У зв’язку з цим він підсів на алкоголь, після чого Антону довелося провести п’ять місяців у психо-неврологічній клініці, щоби позбутися залежності. І тепер головний герой вчиться жити заново. У цей момент він зустрічає привабливу дівчину Катю. Вона планує емігрувати до Берліну. Однак знайомство з Антоном в корені міняє її плани. Разом вони намагаються побудувати свій власний світ, коли навколо все руйнується.
Виконавиця головної ролі в картині Дарина Плахтій отримала за цю картину «Золоту Дзиґу». Окрім того Українська кіноакадемія відзначила цю картину призами за кращу роботу композитора і звукорежисера.
Жива ватра (2015)
реж. Остап Костюк
Фільм розповідає про жителів українських Карпат: самотнього 82-річного Івана, 10-річного учня інтернату Іванка і 39-річного пастуха Василя. Їхні долі несподіваним чином перетинаються між собою. Настає весна і всім трьом доводиться піднятися в гори, де випасають овець.
Документальну картину відзначили призами за кращу операторську роботу і за кращу роботу композитора.
Слуга народу 2 (2016)
реж. Олексій Кірющенко
Стрічка продовжує події, показані в першому сезоні серіалу «Слуга народу». Чесний президент України Василь Голобородько вже півроку перебуває при владі. За цей час економічна ситуація в країні продовжує погіршуватися, національна валюта девальвує, критика голови держави зростає. Щоби стабілізувати ситуацію в країні, президента змушують піти на угоду з олігархами, а також взяти великий кредит у МВФ. Однак у такому випадку Голобородько доведеться піти на дуже великі поступки, які суперечать його чесності. Рішення таких проблем перетворюється на справжній детектив.
Комедія номінувалася на три «Золотих Дзиги», проте в результаті не отримала жодної статуетки.
Дике поле (2018)
реж. Ярослав Лодигін
Сюжет фільму обертається навколо хлопця на ім’я Герман. Він повертається в своє рідне містечко на Донбасі, де його брат тримав бензозаправку. Там Герман зустрічає своїх друзів дитинства, місцеву мафію, провінційних красунь і обзаводиться новими знайомствами. Мета Германа – врятувати сімейний бізнес і відстояти бензозаправку, на яку поклали око місцеві авторитети.
Донбас (2018)
реж. Сергій Лозниця
Фільм представляє з себе мозаїку з 13-ти історій, які розгортаються на території окупованого Донбасу. В основі кожної цієї історії знаходяться реальні події 2014-15 років. Героями стрічки стали актори, які обігрують фейковий новинні репортажі, козаки, які займаються розбоєм, корумповані чиновники, місцеві жителі, які залишилися без будинку та інші.
Герой мого часу (2018)
реж. Тоня Ноябрьова
Молодий провінціал Жорик приїжджає до Києва, щоби знайти роботу і почати нове життя. Однак у ході своєї подорожі він стикається з проблемами ЖЕКу, нерозумінням співробітників, труднощами пошуку роботи і зустрічає дівчину своєї мрії. Стрічка показує контрасти великого міста, в якому розкіш гармонійно поєднується із бідністю, а високе мистецтво з базарним кітчем.
Коли падають дерева (2018)
реж. Марися Нікітюк
П’ятирічна дівчинка Віка разом зі своєю старшою сестрою Ларисою приїжджає до бабусі на літо. Там вони зустрічають циган, місцевих бандитів, а також намагаються знайти взаєморозуміння з місцевими жителями. Родичі Лариси забороняють їй зустрічатися з молодим бандитом на прізвисько Шрам, в якого дівчина шалено закохалася. Однак вона готова на все аби залишитися зі своїм коханим.