На нещодавньому Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася українська прем’єра перших частин польського серіалу Марека Лечки «Пакт». Стрічка розповідає про журналіста, що розслідує велику фінансову махінацію. Одним із підозрюваних в ній виявляється брат протагоніста. І після успішного розслідування головний герой отримує загадкове повідомлення…
«Пакт» є адаптацією норвезького серіалу «Маммон», який отримав хороші оцінки публіки та критики. Одним із авторів сценарію для його польської версії виступив Пшемислав Новаковськи. В ексклюзивному інтерв’ю Cut Insight він розповів про те, як сюжет скандинавського серіалу переносився в польські реалії, нелегко долаючи принципові розбіжності в ментальності, як компанія-творець «Ігри престолів» змінила польське телебачення і як це – працювати з генієм Анджеєм Вайдою.
Чи суттєво змінився сюжет оригінального серіалу «Маммон», після того, як його перенесли в польську реальність?
Між поляками і скандинавами існує безліч кардинальних відмінностей. В оригінальному серіалі робиться ставка на культурні особливості скандинавів. У ньому озвучується безліч суто протестантських цінностей, які абсолютно чужі полякам. Наприклад, у нас зі скандинавами принципово різне ставлення до грошей. У протестантській етиці гроші є невід’ємною частиною м орал ьних відносин. А у нас, у католиків, на підсвідомому рівні століттями відкладалося, що гроші як такі походять від зла, від темних сил. Згладити цей світоглядний розрив у сценарії було нелегко.
https://www.youtube.com/watch?v=v-p542F4x8A
Чи згодні ви з думкою, що скандинавські серіали – одні з найбільш прогресивних і винахідливих у світі?
Серед скандинавських серіалів дійсно багато цікавих робіт. Але я б не сказав, що є щось особливе в манері створення цих фільмів, а також у тому, як в них розповідаються історії. Дійсно оригінально в цих фільмах те, що в них немає концентрації на самому сюжеті. Замість цього в них акцентується увага на окремих персонажах або, скажімо, на соціальному контексті. Внаслідок цього, звичайно, динаміка в таких фільмах сповільнюється.
У зв’язку з чим було прийнято рішення створити польську версію скандинавського серіалу «Маммон», а не просто перекласти його польською?
Рішення про створення ремейка цього серіалу прийняло європейське відділення компанії HBO. Головна причина полягала в популярності та успішності цього серіалу. Також його адаптація була створена в Чехії.
Головний герой «Пакту» – журналіст, який кидає виклик можновладцям. Наскільки близький цей сюжет польським реаліям? Чи справді преса в Польщі є повноцінною Четвертої Владою?
Так звичайно. У нас сформувалася традиція незалежної преси, яка зародилася ще в роки Солідарності, у 80-і. Коли комуністичний лад розвалився – у нас з’явилося багато незалежних газет і журналів. Дуже часто у нас розпалюються справжні масштабні конфлікти думок між різними виданнями. Та разом із тим, для нас не є чужою проблема повальної комерціалізації преси, в зв’язку з чим багато видань стають підконтрольними політичним або економічним силам.
В українському телебаченні близько 80% серіалів – це в меншій або в більшій мірі мильні опери, а решта – серйозні драматичні серіали. А яке це співвідношення в Польщі?
Приблизно 15 років тому мильні опери домінували і на нашому телебаченні. Правда, їх частка була не настільки великою, як у вас. Потім у Польщі активізувалися представництва Canal +, HBO та інших компаній, що створюють детективні серіали. Звичайно, наші серіали ще багато в чому не дотягують до рівня кращих британських чи американських серіалів. Але видно явний прогрес.
Ви писали сценарій до фільму Анджея Вайди «Катинь» (2007). Яким був цей досвід співпраці з живим класиком Вайдою?
З настільки легендарними режисерами завжди працюється непросто. Його розуміння кінематографа походить з тих далеких часів, коли режисер мав право розпоряджатися великими масштабами в своїх фільмах. Я належу до абсолютно іншого покоління – коли я прийшов у світ кіно, то мене вчили створювати недорогі фільми, яким було б нескладно окупитися. Тому для мене було певною несподіванкою бачити, як Вайда сміливо наповнював кожну сцену додатковими персонажами і масовкою. Наприклад, у сцені діалогу між двома персонажами я пропонував зробити камерну обстановку, а він наполягав на тому, щоби була панорама: двох осіб у кадрі недостатньо – має бути двісті. Сьогодні попрацювати в таких умовах трапляється рідко.