На американському вокзалі губиться щеня, якого відправили з Японії. Однак малюкові щастить і він опиняється у професора на ім’я Паркер Вілсон. Чоловік спочатку чекає, що за цуценям прийдуть, але коли стає зрозуміло, що цього не станеться, він вирішує залишити його у себе. Хатіко стає для немолодого професора вірним супутником, між ними виникає міцна дружба. Собака здобуває звичку проводжати свою людину до вокзалу вранці, коли той їде на роботу, і, відповідно, зустрічати його ввечері. Здається, так буде продовжуватися дуже довго, але ідилію перериває смерть Паркера – чоловік помирає від серцевого нападу під час лекції. Але Хатіко не знає, що сталося з господарем – він продовжує щодня приходити та чекати на прибуття його поїзда.
Пес не пропускає жодного дня. Він не самотній – родичі професора Вілсона готові наглядати за чарівним собакою. Але Хатіко не потрібні нові друзі, він продовжує приходити на станцію, сподіваючись дочекатися Паркера. Підгодовують відданого пса працівники станції та торговці, які бачать собаку щодня і не можуть залишитись байдужими до його сумної долі.
Звичайно, незвичайний собака не міг залишитися непоміченим – газетярі публікують історію про Хатіко, тож про нього дізнається все більше людей. Але самого пса слава не хвилює – він просто продовжує щодня приходити на станцію, Він зустрічає кожен поїзд, що прибуває, і виглядає свого професора, думаючи, що він ось-ось вийде з вагона. Звичайно, Паркер більше ніколи не прийде, але Хатіко продовжує чекати. Відданий пес ходить на станцію аж до старості і вмирає на пероні. Так закінчується чудова історія зворушливої дружби людини та собаки. Хатіко став для світу прикладом вірності, кінець якої змогла покласти тільки смерть.
Історія собаки має під собою реальну основу, ось тільки відбулася вона в Японії, де і жили собака і її господар, що обожнювали один одного, причому ім’я вихованця залишене незмінним. У справжній історії професор Хідзабуро помер, коли Хатіко було півтора роки – і ще майже десять років пес продовжував щодня приходити на станцію Сібуя. Місцеві діти та торговці намагалися прогнати пса, всіляко ображали його, але ніщо не могло змусити Хатіко піти. Саме завдяки цьому собаці в Японії згодом сильно змінилося ставлення до бродячих тварин – на краще.