Аліна Коваленко є однією з найактивніших українських кіноактрис року. У 2019-му виходить на екрани ціла низка фільмів з її участю. Серед них – історичні екшени «Крути 1918», «Екс» і «Захар Беркут», а також серіал «Кріпосна».
Про те, яке це – працювати з голлівудськими фахівцями, як домогтися високих результатів в акторській професії, про моду на рудоволосих актрис, а також про те, наскільки важливо артисті постійно освоювати нові й нові уміння, в ексклюзивному інтерв’ю CutInsight розповіла Аліна Коваленко.
У всіх своїх фільмах 2019 роки ви граєте героїв із минулих епох. Чим вас приваблюють історичні ролі?
Я дуже рада, що у мене з’явилася ціла низка ролей саме в історичних фільмах. Я б звичайно, з величезним задоволенням знімалася б у стрічках про майбутнє, але, на жаль, в Україні таких проектів зовсім небагато. Коли знімаєшся в картині, сюжет якої розгортається в іншій епосі, то це надає тобі дуже цікаве акторське завдання, абсолютно несподівані обставини. Однак, головне, людські почуття в будь-яку епоху дуже схожі.
З усіх героїнь, яких вам довелося зіграти у фільмах і серіалах, яка вам особисто є найближчою?
Звичайно, серед усіх героїнь, яких мені довелося зіграти, були такі, які дуже близькі мені по духу. Але я впевнена, що роль моєї мрії ще попереду. В Україні у мене є певні складності, пов’язані з моїм типажем. Наша кіноіндустрія обмежена в своїх бюджетах. У нас не знімають, наприклад, фантастичне кіно. Це накладає рамки і кількіст бажаних ролей дуже звужується. Мені б хотілося взяти участь, наприклад, у перезапуску «Володаря перснів» чи «Відьмака».
Ви знялися в масштабному історичному екшені «Захар Беркут», який створювався в копродукції України і США. Один із режисерів, виконавці головних ролей, а також багато інших у знімальній групі фільму були голлівудськими кінопрофесіоналами. Як працювалося з фахівцями найпотужнішої кіноіндустрії світу?
Перше, що кинулося в очі – це разюча відмінність у менталітеті. Наприклад, виконавці ключових ролей Алекс Макнікол і Поппі Дрейтон, незважаючи на свій зоряний статус, були відкриті абсолютно до всіх на знімальному майданчику. У перший знімальний день, коли йшла приблизно 12-а година безперервної роботи і всі валилися з ніг від утоми, але потрібно було повторно перезнімати дубль за дублем, то Алекс і Поппі буквально після кожного дубля зверталися до сотні людей у масовці і говорили: «Спасибі за вашу роботу. Спасибі, що ви з нами!» Мене вразила ця відкритість і позитив артистів.
Також дуже світлі враження залишилися від спілкування з Робертом (який прославився після ролі рідкометалевого робота Т-1000 в культовому «Термінаторі 2» і зіграв головну роль у «Захарі Беркуті» – ред.). Під час зйомок фільму було дуже багато дощів і гроз – це внесло великі перешкоди в роботу. Проте Роберт Патрік був постійно напоготові, незважаючи на погоду і час доби. І в руках у нього завжди був його особистий сценарій фільму в шкіряній палітурці, сторінки якого були усіяні позначками.
Голлівудська організація знімального процесу – це коли кожна дія продумана до дрібниць, все розписано похвилинно, кожен знаходиться на своєму місці і професійно виконує свою роботу. Це еталон.
В одному з недавніх інтерв’ю Хоакін Фенікс сказав, що, мабуть, найбільша складність акторської професії полягає в балансі між тим, коли ти відкриваєшся зовнішньому світу і внутрішньо ізолюєшся від навколишньої дійсності. Хоакін уточнив, що коли артист збирає інформацію для нової ролі, то він відкривається і дуже чуйно стежить за навколишніми, сканує їх поведінку, запам’ятовує інтонації і жести. А коли актор виявляється на знімальному майданчику, то йому потрібно, навпаки, абстрагуватися від навколишньої активності, щоби повністю сконцентруватися на своєму персонажі. А що ви вважаєте найважчим в акторському ремеслі?
Так, на знімальному майданчику дуже важливо вміти абстрагуватися від усього і зосереджуватися на своїй ролі. Тому що під час зйомок багато суєти, яка розхолоджує. Ти можеш довго збирати якісь важливі спостереження, скрупульозно готуватися до важливої сцени. Проте в результаті дуже легко все розгубити в дещо сумбурному процесі зйомок. Трапляється, що на знімальному майданчику не підтримується творча атмосфера, а все працює, як виробничий конвеєр. У таких випадках особливо важко абстрагуватися. Але, незважаючи ні на що, потрібно спробувати ізолюватися від суєти і створити комфортну для роботи зону. Тільки в такому випадку з’являється можливість зосередитися і видати в кадрі потрібний результат.
На Заході у акторів є персональні коучі. Вони виступають, свого роду, цензорами, які бачать твої акторські помилки і підказують, як їх виправити. Мені важко сканувати свою гру і дивитися на свою роботу з боку. Часом під час зйомок ти відчуваєш щось одне, а в підсумку на екрані це виглядає зовсім інакше. Бути цензором самому собі – дуже важко. Я мрію знайти коуча, який буде відчувати мою гру, розуміти мою акторську натуру і допомагати в роботі. В ідеалі такі важливі підказки повинен давати режисер. Але знайти такого режисера вкрай важко.
У Голлівуді зараз простежується, свого роду, мода на актрис з рудим волоссям. Наприклад, Емма Стоун, яка пару років тому отримала «Оскар» за кращу жіночу роль. Кожен новий фільм із Джесікою Честейн («Воно. Глава друга»), Емі Адамс («Гострі предмети») і Софі Тернер («Гра престолів») стає справжньою подією. А одна з найбільш багатообіцяючих молодих актрис Голлівуду – це Софія Лілліс із «Гострих предметів» і «Воно».
У цій моді я помічаю певну циклічність. Наприклад, коли я з’явилася на світ, то моя мама буквально злякалася за мене, адже в її часи рудоволосих часто дражнили і, траплялося, буквально знищували в школах. Вона боялася, що зі мною буде те ж саме. Але за все життя я жодного разу не відчула на собі глузувань через свого кольору волосся. Навіть навпаки.
Один американський сценарист написав п’єсу, головною темою якої було знущання над рудоволосими дітьми. Тобто в США теж була така проблема. Проте зараз часи змінилися. І якщо раніше відрізнятися від оточуючих вважалося твоїм «мінусом», то зараз, якщо ти виділяєшся, то це твій «плюс».
Не впевнена, щодо того, що в кіно дійсно оформляється тренд на рудоволосих. Але те, що ми не у вигнанні – це вже дуже добре.
Одним із найуспішніших творів, написаних акторами в останні десятиліття, став щоденник Вігго Мортенсена, в якому він дотепно і в той же час вичерпно описав весь шлях створення трилогії «Володар перснів», в якій зіграв одну з ключових ролей. Одного разу в інтерв’ю ви сказали, що плануєте спробувати себе в якості письменниці.
Поки що про це рано говорити. Це тільки плани. Але в будь-якому випадку це буде історія не про професію, а про моє особисте життя. Безумовно дуже хотілося б потрапити в грандіозний проект, про який можна писати щоденники.
Багато акторів паралельно займаються ще якоюсь творчістю. Наприклад, Джим Керрі пише картини, Бред Пітт періодично створює скульптуру, Ентоні Хопкінс пише музику. Чим акторові допомагає робота в інших жанрах?
Акторові може допомогти будь-яке заняття з будь-якої сфери діяльності. Це вибудовує нові нейронні зв’язки в головному мозку. У мене є хобі – я малюю аквареллю. Це приносить дуже велике задоволення. Одного разу мені навіть пропонували проілюструвати своїми малюнками книгу. Також я вишиваю хрестиком – у мене вже є кілька великих картин. Дрібна моторика під час цього заняття допомагає сконцентруватися.
Ви знялися в кліпі групи Empire Of The Sun на пісню On Our Way Home, а також в одному з найпопулярніших кліпів Монатика «Вічність». Чим відрізняється робота в кіно від зйомок у музичних відео?
Я дуже поважаю кліпмейкерів. Розумію, наскільки нелегко створити цілісну історію в трьох-чотирьох хвилинах екранного часу. Серед музичних відео є багато справжніх шедеврів, у яких перед акторами ставилося направду важке завдання.
Робота над кліпом Empire Of The Sun у мене зайняла в цілому два тижні. Перший тиждень пішов на репетиції масштабної постановки і трюків. У цьому музичному відео мені доводилося злітати. Спеціально для цього кліпу були побудовані величезні декорації в кількох павільйонах. Це був дійсно дивовижний досвід – зніматися в настільки масштабному музичному відео. Також я дуже люблю Empire Of The Sun і для мене була велика честь знятися в їх кліпі.
А в кліпі Монатіка у мене була елементарна задача. Там навіть немає мого обличчя.
Трапляється, що участь у кліпах допомагає акторам прославитися. Наприклад, уесь світ дізнався про американську танцівницю і актрису Медді Зіглер завдяки її участі в кліпах співачки Sia. Після цього Медді стали запрошувати в кіно і у неї з’явилося багато шанувальників. Одна з найпотужніших її робіт була в кліпі на пісню Elastic Heart, де Зіглер зіграла разом із Шайею ЛаБафом. Це такий емоційний концентрат, який просто пронизав мене до сліз.