Цьогоріч кількість вітчизняних фільмів у прокаті обіцяє досягти свого рекордного максимуму за всі часи Незалежності. За півроку у прокат вийшло вже 16 наших повних метрів. А до кінця 2015-го їх кількість може досягти 21-го.
Незважаючи на суттєвий спад кіновиробництва в Україні, наші кінопремєри продовжують виходити регулярно. Причина — в минулих, більш плодовитих роках вітчизняної кінематографії. Кількість навіть поступово навіть почала впливати на якість.
Радують комерційні успіхи картин “Незламна” і “Все палає”, які повернули вкладені у них кошти. А фільми «Сильніше ніж зброя», «Добровольці Божої чоти», «OE. 20 LIVE IN KYIV» тощо довели, що наш глядач зацікавлений у документальному кіні на широких екранах. Із16 вітчизняних прем’єр — шість є документальними фільмами.
Звичайно, більшість вітчизняних прокатних прем’єр просто провалилися у кінотеатрах. Окремі продюсери навіть соромляться публікувати збори своїх стрічок. Однак процес формування глядацької аудиторії, яка б цінувала саме наше кіно, — довгий. І висновки про те, що українські фільми поки що не здатні конкурувати з традиційними стрічками більш розвинутих кіно-країн — завчасні.
Одна з позитивних тенденцій — диференціація жанрів українського кіна. Нарешті у кінотеатрах стали регулярно з’являтися наші мюзикли та дитячі стрічки. І якщо їх кількість ще не переросла у якість, то в ситуації з найпопулярнішим в Україні жанром — драмою — набагато краща. Такі картини зазвичай мають за плечима вже низку престижних нагород.
Наприклад у вересні у кінотеатрах нарешті обіцяє з’явитися стрічка “Брати. Остання сповідь”. Її вже було відзначено на кількох авторитетних кінофорумах, а критика возводить фільм у число найсильніших за роки Незалежності.
Пробудити після багаторічного сну жанр комедії у нашому кінематографі спробує фільм “Політ золотий мушки”. У широкий прокат він обіцяє вийти наприкінці серпня.
До пошуку національного героя, про який так довго йшлося у роки Незалежності, все активніше долучаються кінематографісти. Восени має вийти документальний фільм-портрет найвідомішої вітчизняної рок-групи – “Океан Ельзи. Backstage”. У нашому столітті присвятити тій чи іншій особистості фільм — важливіше для іміджу, аніж установити пам’ятник. Що ж, картина може стати суттєвим аргументом для того, щоби по відношенню до “Океанів…” почали використовувати фразу “живі класики”.
І це лише наймасштабніші вітчизняні кінопремєри цього року. Тож, до зустрічі у кінотеатрах!