Днями серіал Вадима Перельмана «Зради» був удостоєний трьох телевізійних премій ТЕФІ. Зокрема, сам автор проекту отримав статуетку за кращу режисуру. Не менш обговорюваним став і попередній його проект – серіал «Попіл». А починав він свій шлях у великому кіно з картини «Будинок з піску і туману», яка номінувалася на три «Оскари» та інші престижні нагороди.
Ексклюзивно для CUT Insight уродженець Києва Вадим Перельман розповів про фільми, що найсильніше вплинули на його життя і творчість.
«Фільм про створення «Скрипаля на даху» Нормана Джуїсона («Making of «Fiddler on the Roof»)
Коли я навчався на факультеті фізики в Університеті Альберти (Канада) – мені потрібно було вибрати будь-гуманітарний курс. Незважаючи на те, що до цього я ніколи не захоплювався кінематографом – я вирішив взяти курс кіно. І на першому занятті нам показали цей документальний фільм про створення «Скрипаля на даху». У ньому показується, як режисер Норман Джуїсон знімає цю стрічку. Як він курить, мучиться, приймаючи рішення, спілкується з акторами, вирішує якісь виробничі проблеми. Подивившись на нього, я сказав собі: «Хочу бути цією людиною».
Через роки, коли я отримував нагороду за кращий у світі дебют за «Будинок із піску і туману», то розповів цю історію зі сцени. І так вийшло, що Норман Джуїсон у цей моменти був у залі. І тоді він вийшов до мене – це було дуже зворушливо.
«На північ через північний захід» (1959) і «Психо» (1960) Альфред Гічкок
Після перегляду картини про створення «Скрипаля на даху» я кинув в університеті всі курси з фізики та математики, замість яких набрав дисципліни, пов’язані з кіно. Однією з них був курс, цілком присвячений творчості Альфреда Хічкока. Тож я знаю напам’ять усі його фільми. Це абсолютно геніальний режисер, у якого буквально кожна стрічка – видатна. Навіть такі майстри, як Кубрик, Аллен, Альмодовар або Спілберг оступалися на деяких своїх картинах. Не сумніваюся, що й зі мною таке трапиться. А у Гічкока такого не було.
https://www.youtube.com/watch?v=9NPI9QeeDDc
«Викрадачі велосипедів» (1948) Вітторіо Де Сіка
Це мій улюблений фільм, який сильно вплинув як на моє життя, так і на творчість. Я його подивився вже будучи режисером. І тоді я зрозумів, що хочу знімати саме таке кіно. Але поки це не вийшло.
Саме в цій картині, вважаю, найкраща в історії кінцівка. Коли побитий, виснажений батько йде по вулиці і його наздоганяє син. Хлопчик дивиться на нього і вперше розуміє, що його батько – не Бог і не всесильна людина. І син бере батька за руку.
«Кояаніскатсі» (1982) Годфрі Реджіо
Я подивився цю документальну картину ще коли не планував займатися кінематографом професійно. Я був заворожений її образністю і музикою. Саме після цієї стрічки я зрозумів, що хочу візуально розповідати історії. Саме цей фільм у певній мірі привів мене до того, щоб я зайнявся зйомкою музичних кліпів і реклами. А потім уже я взявся за ігрове кіно.
«Летять журавлі» (1957) Михайло Калатозов і «Балада про солдата» (1959) Григорій Чухрай
Ці два фільми вплинули на мене однаково сильно. Візуальне в них прекрасно поєднується з емоційним. Вони стали провісниками Французької нової хвилі. Це просто шедеври… Я подосі залишаюся під великим враження від цих картин.
https://www.youtube.com/watch?v=SnuTgkTFPrY
«Хрещений батько 1 і 2» (1974 і 1974) Френсіс Форд Коппола і «Славні хлопці» (1990) Мартін Скорсезе
Ці стрічки стали для мене прикладом того, як із хорошої книги можна зробити кіно, яке буде ще краще. От, всі постійно говорять, що книга-першоджерело завжди краща за екранізацію. А у випадку з цими картинами – навпаки. Навіть можу сказати зухвало, що фільм «Дім із піску і туману» – кращий за книгу.
https://www.youtube.com/watch?v=hA0Ht8S1KaU
«Клан Сопрано» (1999-2007) Тімоті Ван Паттен, Джон Паттерсон, Аллен Култер та ін.
Це шедевр телебачення у багатьох сенсах. Якби не цей серіал – я б не пішов у телебачення. Саме завдяки «Клану Сопрано» я побачив, що ТБ може бути на такому ж рівні, як і кіно або навіть вище.
«Декалог» (1988) Кшиштоф Кесльовський
10 фільмів – і всі геніальні…
«Заводний апельсин» (1971) Стенлі Кубрик
Всі роботи Кубрика – дуже хороші. Останній, щоправда, «З широко закритими очима» був не дуже… А всі до цього – шедеври. Геніальний режисер, звісно.
«Легенда Г’ю Гласса» (2015) Алехандро Гонсалес Іньярріту
Я був під ефектом від цієї стрічки. Мене просто здивувало те, як у ній все красиво. Також мене вразило – наскільки складно було все це знімати. Складно – при будь-якому бюджеті. Однак емоційного потрясіння від цього фільму в мене не було.
https://www.youtube.com/watch?v=Nu_FG63jbJ0
«Будучи там» (1979) і «Гарольд і Мод» (1971) Хел Ешбі
Ці геніальні картини справили на мене величезний вплив. Як і у Гічкока – у Ешбі всі фільми хороші. Головне в них – емоції.
«Гравець» (1992) і «Короткий монтаж» (1993) Роберт Олтмен
Олтмен – майстер паралельного монтажу. У нього багато відмінних картин і всі вони важливі для мене.