Скульптор Володимир Філатов відомий насамперед пам’ятником Валерію Лобановському, який встановлено у Києві, та справжнім запорізьким шедевром – пам’ятником отаману запорізького козацтва Осипу Гладкому. Уродженець Бердянська став обличчям сучасного українського мистецтва, котрий в основу своєї творчості поклав свої міркування про світ, висловлюючи їх у пластичній формі.
Наприклад, Валерія Лобановського скульптор зафіксував тим, хто сидить – тренерська лава була не просто місцем роботи людини, якої стали мільйони футбольних фанатів, це було місце знакове. Володимир Філатов виявив просто фантастичну увагу до деталей: якщо подивитися на годинник на руці Лобановського, там буде час, коли зупинилося серце одного з найзнаменитіших людей в українському футболі.
Фігура Лобановського, незважаючи на те, що він сидить, вийшла дуже динамічною, а постамент у вигляді футбольного м’яча робить її ще й символічною. Це, безумовно, одна з найкращих робіт майстра.
Осип Гладкий був останнім отаманом запорізького козацтва, його особистість огортали численні таємниці – і цю неоднозначність народного героя Філатову вдалося передати у пам’ятнику, що стоїть у Запоріжжі на території університетського містечка.
Фігура отамана теж дуже динамічна, він виглядає по-справжньому переконливо, причому в бронзовій фігурі простежується ще одна характерна риса почерку майстра – це чітка деталізація, яка притаманна всім його роботам. Осип Гладкий ніби продовжує рухатися вперед, зберігаючи і вірність Батьківщині, і козацьку честь. У постаті відображена вся багатогранність цього історичного діяча, який тепер служить прикладом для щоденного студентів ЗНУ, що проходять повз.
Ще одна знакова робота Володимира Філатова, пов’язана з козацтвом, – це пам’ятник Івану Скоропадському, що походив із роду, який дав українським козакам останнього гетьмана. Погруддя творця парку зображує його швидше мислителем, який уважно вдивляється в кожного відвідувача – чи гідний ти торкнутися до великої спадщини?
Нарешті однією з найголовніших своїх робіт сам скульптор вважає “Афганську Голгофу”. Це незвичайна і водночас неймовірно виразна скульптурна група, де два воїни-афганці стоять, а третій сидить із опущеною головою. Солдати зображені в повній бойовій амуніції, видно, що вони готові виконувати свій обов’язок, але в той же час центральна постать, що сидить, виражає втому від цієї безглуздої війни. Таким чином, Філатову вдалося в одній скульптурній групі поєднати гордість, продиктовану величчю подвигу, і скорбота, що цей подвиг був марним. Це пам’ять про ту війну, яка забрала тисячі життів зовсім молодих українців заради сумнівних цінностей. Не дарма у народі їй дали зовсім іншу назву – “Ошукані хлопчики”.
Володимир Філатов також займається дослідженням минулого українського народу, пошуком його коріння – його цикл “Духовний світ Київської Русі” зображує найвідоміших діячів української історії, від Нестора-літописця до княгині Ольги. Звертаючись до минулого, скульптор дивиться в майбутнє і бачить там можливості для українського народу, причому ці можливості у ньому самому.
Є у Філатова та інші роботи, які визнаються провідними європейськими критиками. Наприклад, його роботу “Почуття” назвали найромантичнішою на паризькій виставці “Міленіум” – і це цілком справедливе та максимально точне визначення того, що хотів висловити скульптор.
Кожне нове творіння Володимира Філатова недарма стає одкровенням.
