Закінчилась робота над фільмом «Легка як пір’їнка», який став першим в історії проектом, який було знято країною СНД в копродукції з Нігерією. Про те, як проходила робота над цією стрічкою, що в неї спільного з легендарним «Аватаром» Джеймса Камерона, а також про кіновиробництво Нігерії, яке за обсягами є третім в світі, нам розповів режисер Андрій Рожен.
Крім того, фільммейкер поділився з нами враженнями від овацій нігерійських глядачів після перегляду фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, які тривали довше, ніж ви читатимете це інтерв’ю.
Як виникла ідея зняти фільм у копродукції з Нігерією?
В 2006 році я познайомився з нігерійкою, яка запропонувала мені зняти щось для своєї країни, але ми не знали як оформити фінансування цього проекту, адже нігерійська сторона не вклала б кошти в український фільм. Але з часом мені пощастило зустріти віцепрезидента «Африка-хаус» (суспільна організація, яка займається співпрацею між Україною та африканськими країнами), який в результаті виступив продюсером цього проекту.
Левова частка фінансування «Легкої як пір’їнка» – це українські кошти?
Фільм знято на 100% за український кошт. За виключенням двох акторів з Нігерії, вся робота над стрічкою відбувалась за рахунок українських сил.
Де проходили зйомки?
Ми знімали виключно в Україні. Там є кілька епізодів, які показують Нігерію, але вони знімались в Криму, неподалік від Севастополя. У стрічці також з’являється київський будинок звукозапису, тому що в ньому дуже ефектний футуристичний інтер’єр, який буде цікаво побачити нігерійському глядачеві.
Як нігерійські кінематографісти сприйняли реалії українського кіновиробництва?
Вони були вражені виробничими потужностями українського кінематографу: нашими кіностудіями, лабораторіями тощо, адже на технічному рівні українське кіно значно розвинутіше, аніж нігерійське.
Як працювалося з нігерійцями?
У них абсолютно інший підхід до акторської гри – нігерійці дуже по-театральному передають емоції. На головну жіночу роль я обрав акторку Омоні Оболі саме через те, що вона найбільш природно передавала свої почуття. Це одна з небагатьох нігерійських акторок, котрі часто знімаються в іноземних проектах. Також вона з’являлася у найкасовіших нігерійських фільмах.
Фільм «Легка як пір’їнка» знімався англійською мовою?
Так, за винятком кількох сцен, які зняті російською чи українською. Поки не знаю, чи буде стрічка окремо дублюватись українською мовою.
Чи буде прокат в інших країнах?
Вже точно відомо, що фільм буде показано в США, Англії та Німеччині. Наприклад, у США стрічку крутитимуть афрокінотеатри, котрих там більше двох тисяч. Це приблизно у п’ять разів більше ніж усіх кінотеатрів в Україні. Саме з Америки і почнеться прокат цієї стрічки, адже якщо ми почнемо показ картини з інших країн, то потім не зможемо потрапити у кінотеатри США.
Звичайно буде прокат і в Африці, і, як не дивно, в Індії. Дивовижно, але в Індіі, де знімається просто шалена кількість фільмів, немає перенасичення кіноринку. Люди там дивляться просто все, що трапляється під руку.
Як з’явилася історія, за якою було написано сценарій?
В основу лягла реальна історія моєї знайомої, яку я розповів своєму батькові, професійному сценаристу Олександру Рожену – з ним ми і розробили сценарій. Для фільму ми зібрали історії багатьох нігерійських емігрантів, які живуть в Україні.
Ви написали сценарій до стрічки, а також виступили в якості режисера. Чому ви взялись і за виконання головної ролі?
Я переглянув під час кастингу багатьох українських акторів, але виявилось, що більшість просто не знає англійської. А в мене були певні часові рамки і я просто не міг чекати, поки хтось із них вивчить мову. Тоді продюсери та Омоні Оболі запропонували мені самому взятись за головну роль… Але це було дуже важко – я відчував великий пресинг під час зйомок.
Ви виступили режисером стрічки, а ваш брат Філіп став продюсером. Виходить, що «Легка як пір’їнка» – в певній мірі сімейний проект. У кінематографі є ціла традиція, коли брати спільнот працюють над фільмами: Люмєри, Вачовскі, Дарден, Іллєнко тощо.
Так, ми з початку вирішили працювати разом. Коли відчуваєш поряд енергію рідної людиниі можеш їй довіритись – працюється комфортніше. Ти розумієш цю людину з півслова, а це надзвичайно важливо, коли працюєш над великим проектом.
Чи був цей фільм на кінофестивалях?
Ми сподіваємось потрапити на великий кінофестиваль африканського кіно в Бірмінгемі.
На які камери ви знімали?
Ми знімали на цифрові камери ARRI Alexa і CineAlta 1600, а в певних епізодах через складність зйомок застосовували фотоапарат. Приміром, на ARRI Alexa знімався фільм «Час» з Джастіном Тімберлейком, а на CineAlta 1600 фільмувався «Аватар» Джеймса Камерона.
У майбутньому ви плануєте подовжити співпрацю з нігерійськими кінематографістами?
Так. Фільм «Легка як пір’їнка» – це в певній мірі торування стежки у Нігерію.
Яке кіно знімають у Нігерії?
В основному комедії, драми, а також містичні драми з ляльками Вуду і переселенням душ. При цьому у Нігерії в принципі немає фільмів жахів, фентезі і наукової фантастики, адже вони просто не зустрічають цього у реальному житті. Вони знімають кіно перш за все про те, що бачать щодня на вулиці. Також вони створюють ремейки на голлівудське кіно.
Кілька років тому в Нігерії показували «Тіні забутих предків» Параджанова. Не зважаючи на складність цієї стрічки, вона зчинила просто фурор серед глядачів і вони дуже довго аплодували після перегляду.
Скільки в середньому складає бюджет нігерійського фільму?
Кілька років тому бюджет складав приблизно $25-30 тис., але останнім часом у Нігерії все частіше вкладають у створення фільму $50 тис. і більше. За мірками Європи це малобюджетне кіно, але для Нігерії фільм з бюджетом в $100 тис. – це вже блокбастер.
Нігерійський кінематограф не має традиції, але він має величезний потенціал для активного розвитку…
Так, пам’ятаю, як один відомий кінокритик сказав ще у 60-х роках, що зараз в Африці немає кінематографу, але з початком 21 сторіччя кіновиробництво цього континенту стане одним з провідних в світі. Так і склалось: щорічний обсяг кіновиробництва у Нігерії – третій у світі після Голівуду та Болівуду. Звичайно, зараз ще рано говорити про якість цих стрічок, але там вже є ринок. Нігерійці – нація кіноманів.
І це не зважаючи на те, що рівень життя у Нігерії достатньо низький.
Є доведена законірність – чим бідніша каїна, тим частіше люди ходять у кінотеатри. Навіть коли у 2008-2009 роках була фінансова криза, у людей зникли гроші – вони все одно почали частіше відвідувати кінотеатри. Адже їм просто потрібно було перенестися в іншу реальність…
Наприклад, в Індії типовий рикша витрачає третину зарплатні на харчі, третину – на житло, і ще третину – на кіно… Вони практично щодня ходять у кінотеатр. Їм необхідно відволіктись від повсякденної реальності.
Зараз ви знімаєте короткометражну стрічку?
Це буде історична драма хронометражом 25-30 хвилин, яка заснована на реальній історії. Робоча назва стрічки «Солов’ї, солов’ї». Дія відбувається у 1944 році, коли радянські війська зайшли на територію Румунії. Там відбулась дуже цікава подія. Це чисто фестивальна робота і вона не орієнтована на прокат. Можливо у майбутньому ця картина переросте у повний метр.
Які фільми з переглянутих останнім часом вас вразили?
Мене надзвичайно вразила «Любов» Міхаеля Ханеке. Це дуже тяжкий фільм, у якому любов показується через великий біль. Сподобалась стрічка Сергія Лозниці «В тумані».
З популярного кіно мене вразив «Прометей» Рідлі Скотта. Дуже цікавою здалася його концепція «чи варто вірити в Бога, якщо він насправді зовсім не такий, яким ми його собі уявляємо». Прекрасно, що в цій історії відкритий фінал – це змушує кожного шукати відповідь самостійно.
Фільми про собак: список кращих
Досьє: Андрій Рожен
Народився в 1982 році. Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв. Знімав короткометражне кіно, рекламні ролики та музичні кліпи для таких гуртів, як «С.К.А.Й.», «Антитіла» та ін. Фільмує пліч о пліч зі своїм братом Філіпом, який виступає продюсером в роботах Андрія. Мелодрама «Легка я к пір’їнка» – його як режисерський так і акторський повнометражний дебют.
Фільм «Легка як пір’їнка» (Feathered Dreams)
Сюжет стрічки розповідає про нігерійську дівчину Шаду, студентку київського медінституту, котра мріє про кар’єру співачки. На шляху до своєї мрії дівчині доведеться зіткнутись з багатьма труднощами, подолати котрі їй допоможе віра в особистий талант, завзятість і любов добродушного українського хлопця Дениса.
Сценарій до цього фільму було відзначено на конкурсі «Коронация слова-2012».