В багатьох країнах світу вже виникло правило, що кожен політик повинен бути хоч трішки, але кінозіркою. На щастя, не навпаки. Ось і українські політики намагаються не відставати від світового тренду.
От тільки біда в тому, що часто спроби політика в кінематографі аж ніяк не кращі за його основну кар’єру. Наприклад, Дмитро Корчинський з’являється в російському телемувіку «Старики полковники» (2007) в ролі мовчазного бандита. А також у комедії «Сім днів до весілля» (2007) як кобзар, що не здатен попасти по струнах.
Богдан Бенюк, будучи депутатом Верховної Ради, знімався у фільмі «Урсус» (2018), що переносить глядача на початок 90-х років. Сюжет розповідає про актора, який переодягнувшись у ведмедя, проїхав з Тбілісі до Берліна. Народний депутат грав у стрічці роль старого каскадера Фоми, який супроводжує ведмедя під час тривалої подорожі.
Багатосерійний фільм Іллі Хржановського «Дау», що вийде наступного року, розповідає про життя Льва Ландау. Він був лауреатом Нобелівської, Ленінської та трьох Сталінських премій. В епізодах стрічки можна побачити Михайла Добкіна, що зіграв першого секретаря Харківського міськкому КПУ, Нестора Шуфрича, який зіграв Наркома важкої промисловості, Михайла Бродського у ролі секретаря ЦК КПУ і Дмитра Гордона в ролі комуніста. Також є інформація тпро участь у стрічці Леоніда Черновецького.
В шедеврі Станіслава Клименка «Кому вгору, кому вниз» в епізодичній ролі з’явився Іван Драч, що на той момент був народним депутатом. За сценарієм він танцював ламбаду на Європейській площі в Києві.
Стрічка розповідає про охоронця, який скоїв містичну подорож у часі. Йому вдалось перенестися з 1977 року – на початок 90-х і стати свідком діяльності злодійського угрупування.
Картина вийшла у 1990 році, коли відомий письменник, сценарист і політик Драч був депутатом ВР. А вже у 1992 році, коли Драч очолив міністерство культури, відбулись прем’єри стрічок знятих за його сценаріями. Першою була документальна картина «Українці. Надія», а наступним – серіал «Тарас Шевченко. Заповіт». Серіал, до речі, переріс у багатосерійний епос про життя Кобзаря.
Наступним міністром культури був Богдан Ступка. Під час свого перебування на посаді він спробував себе в ролі політичного стерв’ятника та майстра маніпуляції у серіалі «Чорна рада» (2000). А згодом міністром був призначений Василь Вовкун, який у молодості зіграв невелику роль у стрічці Івана Миколайчука «Вавилон ХХ».
Нинішній міністр культури Євген Нищук має за спиною десяток ролей у повнометражних фільмах, а також озвучування цілої низки персонажів у голівудских фільмах. Голосом міністра в українському дубляжі говорили персонажі «Гаррі Поттера», «Володаря перснів», «Олександра» та інших блокбастерів.
Мав декілька ролей і в патріотичних картинах «Залізна сотня», «Братство» і «Владика Андрей». У 2009 році з’являвся у повнометражній стрічці російського виробництва «Чудо».
Остап Ступка знімався у російських блокбастерах «Матч» (2011) і «Ми з майбутнього 2» (2010). В обох виконував негативні ролі українців. У першому він зіграв жлобуватого хохла, який якщо не обдурить, так настукає, а в другому – кровожерного бандерівця, який розстрілює мирних селян.
Тож зовсім не дивно, що у 2012, коли він балотувався до ВР, йому не вдалось стати народним обранцем.
Легендарний режисер Юрій Іллєнко також безрезультатно балотувався в депутати, щоправда, у 2007 році. Змінити сферу діяльності його підштовхнуло безнадійне становище вітчизняної кіноіндустрії тих років. Набагато більш успішно політична кар’єра склалася у двох його синів. Молодший Андрій став нардепом, а старший Філіп – главою Держкіно.
Віталій Кличко у розквіт своєї кар’єри знявся в документальній стрічці «Кличко» (2011). А колишній мер Одеси Олексій Костусєв з’явився в телефільмі «Завжди перша» (2013), присвяченому школі, в якій навчався майбутній глава міста. То ж можемо помітити, що серед мерів великих міст України, вимальовується тенденція зніматися в документальному кіно.
Продюсером фільму «Пісня пісень» (2015) був Ігор Коломойський. Зняла цю історико-драматичну стрічку Єва Нейман за однойменним ліричним твором єврейського письменника Шолом-Алейхема. Вся картина – це зображення поетизованого єврейського містечка, де живуть десятирічні принц Шимек і принцеса Бузя.
Останнім, хто спробував себе у кінематографі став мер Черкас Анатолій Бондаренко. На своїй сторінці у Facebook міський голова опублікував одну з частин проекту «Історія мого міста». Пан Анатолій зіграв Остафія Дашковича у серії під назвою «Староста». І зізнався, що це був дуже позитивний досвід.