Книга «Цензурна історія світового кінематографа» розповідає про фільми, які з тих чи інших причин не випускалися в прокат, проте сьогодні стали визнаною класикою кіно.
Назви фільмів, які свого часу обмежувала цензура, розставлені в алфавітному порядку. Присвячена кожній стрічці стаття складається з трьох частин: основні дані про фільм (знімальна група, нагороди, формат тощо), короткий зміст картини та історія цензури.
Заборони на ті чи інші кінокартини накладалися в основному за чотирма мотивами: релігійний, політичний, соціальний або сексуальний. У книзі описуються цензурні заходи і механізми, що застосовувалися до творів кінематографа вже з моменту появи повнометражних картин. Деякі з заборон сьогодні виглядають наївно, інші ж по сьогодні залишаються актуальними. Разом зі змінами в суспільстві змінюється і ставлення до кіно.
Так, наприклад, картина «Останнє танго в Парижі» у Великобританії була заборонена до 2000 року, тобто не могла вийти в широкий прокат протягом 28 років. А вже в 2011 році режисер скандальної колись стрічки Бернардо Бертолуччі отримав почесну нагороду на Каннському кінофесті за внесок у кінематограф.
Книга «125 заборонених фільмів» не містить ілюстрацій, проте вони цілком компенсуються майстерними описами як самих фільмів, так і історій скандалів навколо них.
Дослідження цензури Доном Б. Соува не обмежилася лише кінематографом. У російському перекладі також є його робота «100 заборонених книг».
