Сергій Мельниченко увірвався в світ анімації з ефектним дебютом «Дівчинка з риб’ячим хвостом» (2014), який став одним із найбільш оригінальних українських фільмів останніх років. А в цьому році він випустив стрічку «Чудове чудовисько», яка брала участь у конкурсі Одеського кінофестивалю.
«Хоч я і займаюся саме анімацією, проте все ж набагато більш сильний вплив на мене справили саме ігрові фільми», – уточнив Сергій, перераховуючи власну десятку фільмів, що займають особливе місце в його житті.
«Біле сонце пустелі» (1970) Володимир Мотиль
Любов до цього фільму у мене від батьків. Тут мене дуже вразили розбійники, колорит сходу, пісня «Ваше благородіє». А також те, що актор Павло Луспекаєв знімався в цій картині, коли вже не міг ходити. Але по його ролі про це геть не скажеш. З роками я його переглянув, звертаючи більше уваги вже на драматургію і професіоналізм, з яким тут був вивірено буквально кожен кадр. Це, звичайно, шедевр.
«Останній дюйм» (1958) Теодор Вульфович і Микита Курихін
Цю стрічку я подивився років у 10-12. У ній розповідається про сміливого чоловіка, який вирушає фотографувати підводний світ і акул. Проте відбувається драма – одна з акул на нього нападає. У дитинстві мене вразив тут образ сильної людини, справжнього героя. Асоціюю його зі своїм батьком.
«Біг» (1972) Олександр Алов і Володимир Наумов
Ця стрічка знята за Булгаковим і розповідає про людей, які рятуються втечею з країни, де триває громадянська війна. Там дуже сильно показано, як найрізноманітніші персонажі переживають падіння і підйоми. Як їх ламає життя, але вони щосили пручаються. Я навіть перемальовував колоритних персонажів з цього фільму і придумував для них нові сюжети.
«Свій серед чужих, чужий серед своїх» (1974) Микита Міхалков
Громадянська війна показувалася в цьому фільмі з несподіваного ракурсу, як у вестерні. Цю стрічку я вже дивився не тільки, як приємне проведення часу, але й звертав увагу на те, як вона зроблена. Помічав нюанси монтажу і як, наприклад, за рахунок великого плану підкреслюється атмосфера. У кожному з перерахованих вище фільмів сюжет розгортається навколо самотнього головного героя.
«Володарі часу» (1982) Рене Лалу
Напевно, саме з цієї картини почалася моя любов до анімації. Вперше я її подивився, будучи школярем. Тоді вкрай рідко з’являлися повнометражні анімаційні фільми. У ньому було багато гри з часом. Тому я не до кінця розумів, що там відбувалося. Але мене просто вразили всі ці літаючі кораблі, якими була наповнена стрічка. Це було справжня візуальна насолода.
Я ходив у кінотеатр на цей фільм разів сім або вісім. Під час кожного перегляду я намагався краще запам’ятати, як тут зображені персонажі і швидше прибігти додому, щоби малювати, малювати, малювати…
«Батько і дочка» (2000) Міхаель Дудок де Віт
Мінімальними засобами тут була розказана історія, в кінці якої у мене навернулися сльози. Такого ефекту від мультфільму я не очікував. Ця стрічка переконала мене, що анімація здатна викликати настільки ж сильні переживання, як і ігрове кіно.
https://www.youtube.com/watch?v=D5IZEPW_UGE
«Віднесені привидами» (2001) Хаяо Міядзакі
Я можу переглядати його нескінченно, кожен раз зустрічаючи якісь додаткові смисли і підтексти. Це вінець сучасної анімації. Там дуже багато етнічних японських образів, жестів, костюмів, фраз, слів, які мало кому зрозумілі за межами Японії. Цей фільм – абсолютний орієнтир для будь-якого аніматора.
«Незрівнянний містер Фокс» (2009) Уес Андерсон
Я починав свою кар’єру саме з лялькової анімації. Це кіно уклало мене на лопатки. Фільм повністю побудований на злісному стьобі. Як же ж Андерсон там познущався над кінематографом…
Головне завдання анімації – створювати те, що в інших жанрах кінематографа неможливо. Але мені все одно подобаються ті анімаційні фільми, які більше схожі саме на ігрове кіно.
«Загублена кімната» (2006) Крістофер Леон, Лора Харкком і Пол Воркман
Цей серіал замішаний на чарівній ідеї, яку я ніде раніше не зустрічав. Дивно, що ніхто більше не намагався повторити або якось розвинути задум з цього серіалу. Саме після нього я почав багато дивитися серіали. Не раз траплялося, що починаєш перегляд ввечері, а закінчуєш на світанку.
«По той бік огорожі» (2014) Патрік МакХейл
Цей серіал дуже подобається дітям. Але, як на мене, він абсолютно не дитячий. Зроблений він просто і без надмірностей. І зараз у мене в планах зробити подібне кіно, в якому б було безліч підтекстів.
https://www.youtube.com/watch?v=tTKZA9OBIGY