Сестра українського режисера Олега Сенцова Наталія Каплан розповідає про умови його перебування в російській в’язниці.
Яка камера у Олега, і в яких умовах він знаходиться – це все секретна інформація. Про це не можна говорити ні Олегу, ні кому-небудь ще. Я знаю тільки те, що він живе в бараці колонії суворого режиму. А також те, що закон забороняє тримати в одній камері судимих раніше і тих, хто вперше.
Примусових робіт у цій колонії немає. Олег там не працює. Навіть для тих ув’язнених, які б хотіли попрацювати, щоб не нудьгувати, – не завжди знайдеться робота.
На жаль, там немає правозахисників, які б стежили за перебуванням Олега у в’язниці. Але, думаю, що це йому нічим не загрожує. Адже ця колонія не вважається свавільною. Там все досить нормально і стерпно.
До Олега доходить лише кожен десятий лист, якщо він відправлений з Росії. А з-за кордону листи взагалі не доходять. І це не тільки у випадку з Олегом, а часто-густо з усіма. Це один із способів тиску на політв’язнів у Росії. Іноді ми телефонуємо один одному. Раз на три місяці допускаються посилки з солодощами та фруктами. Доходять.
Олег поки не готовий нікого бачити. Каже – це емоційно важко. Він сам відмовився від зустрічі з родичами. Якщо в майбутньому у нього виникне таке бажання, то поїде до нього, звичайно, мама.
Він дуже багато читає. Йому сподобався, наприклад, роман «Щиголь» Донни Тартт. Також він читає Андрія Платонова. Ми часто пересилаємо йому нові книги. Якісь книги він бере в тюремній бібліотеці.
Будучи в ув’язненні Олег написав чотири сценарії. Їх зміст він тримає в секреті. Знаю лише те, що один із них – це, за словами Олега, дитяче кіно для дорослих. У ньому розповідається історія юнака. До звільнення він не хоче пересилати ці сценарії. Каже, що вони вийдуть на свободу разом із ним.
В Якутії вже в серпні випав сніг. А взимку там доходить до -60. Олег поступово адаптується до морозів. Каже, що не хворіє.
Ми хотіли подавати в суд, щоб Олега перевели ближче до місця прописки. Але сам він відмовився від цього. Тому що в Якутії ще більш менш стерпні умови. А те, як буде в інший колонії, розташованій південніше – невідомо. Там може бути набагато гірше. Тому ми відмовилися від цієї ідеї. Також сам процес переїзду з однієї колонії в іншу – це саме пекло. Холодно, голодно і все просто жахливо.
У Росії ми всі суди програли. І зараз чекаємо тільки рішення Європейського суду з прав людини. Вони тільки прийняли справу на розгляд. Але навіть якщо ми його виграємо, то це істотно не змінить ситуацію. Вони можуть лише сказати російським суддям, щоб ті переглянули справу. Чесно кажучи, не вірю я в Європейський суд з прав людини. Звільнення Олега Сенцова залежить тільки від переговорів між політиками.
Олег в курсі всього, що відбувається навколо його імені. Всі акції підтримки, офіційні заяви, колективні листи, звернення зарубіжних кінематографістів… Особливо його порадував Джонні Депп, який виступив на його підтримку. Це дуже важливо для нього.
Головне зараз – не давати забувати про цю справу. Тримати проблему на плаву, нагадувати про неї і тиснути на політиків. Писати листи, влаштовувати акції… І тиснути на політиків, тому що тільки вони можуть вирішити цю справу. Можливо, вдасться домогтися від зарубіжних політиків введення санкцій проти Росії, які б стосувалися звільнення політв’язнів.
11 лютого на Берлінському кінофестивалі відбудеться прем’єра документального фільму Аскольда Курова «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова». У ній буде розказано про те, як після анексії Криму російські спецслужби схопили, звинуватили в тероризмі і судили українського режисера, приговоривши його до 20 років ув’язнення. Ця справа повністю сфабрикована. Немає ніяких доказів того, що Сенцов очолював терористичну організацію в Криму.
