Зйомки кіно в Україні – це безсонні ночі, борги, зриви графіка, неврози, вбите здоров’я, розтрати, ще борги і багато інших синонімів невдячності. Та незважаючи на все це віддані своїй справі режисери продовжують знімати фільми, в яких читається їх щире зізнання в любові кінематографу.
«Автопортрет» (2008) Олександр Усік
Одна з найдотепніших короткометражок України розповідає про останній знімальний день. Коли робота над кульмінаційної сценою фільму в самому розпалі, але раптом починає барахлити камера. Хвилин через десять вона остаточно зупиниться. Вся знімальна група намагається укластися в цей час і дозняти важливу сцену, та все йде шкереберть.
«Позитив» (2014) Поліна Кельм
Ніжна документальна стрічка розповідає про трьох працівниць кіноіндустрії. Все своє життя вони просиділи за монтажним столом, працюючи з позитивами. Вони годують котів, згадують старе кіно, роками дивляться церемонію вручення «Оскарів» і таємно мріють попрацювати над блокбастером масштабу «Аватара».
«Кіноманія» (2004) Ганна Яровенко
Кіно – справа якщо не одержимих, то самовідданих ідеалістів. Таку істину красномовно втілює в собі герой цієї документальної стрічки – Владислав Чабанюк. Він викладає в сільській школі історію. А у вільний час знімає фільми, в яких екранізує важливі сторінки нашої історії. Ролі в його стрічках виконують друзі й сусіди, камеру він бере на кілька днів напрокат, декорації і костюми майструє разом із дружиною…
«Панорама» (2015) Юрій Шилов
Життя і кіно стають єдиним цілим лише у виняткових випадках. Так, наприклад, сталося з Валентином, який вже 44 роки працює кіномеханіком в легендарній київській «Кінопанорамі».
«Небезпечно вільна людина» (2005) Роман Ширман
Ще один фільм про унікальну людину, в існуванні якого неможливо провести межу між кіно і життям, так само як і в його розповідях не можна було відрізнити правду від вигадки. Сергій Параджанов. Ця документальна картина показує життя режисера, повним парадоксами, трагікомічністю, імпровізацією, фантазією і, звичайно ж, свободою.
«Кінотеатр «Україна» (2013) Максим Мадонов
Студенти привозять фільми в покинутий провінційний кінотеатр «Україна». Місцеві жителі заповнюють майже весь зал, радіючи можливості подивитися кіно на великому екрані «як колись». Однак благородна мета відродити покинуту кінообітель впирається в закриті двері чиновника…
«Вічне повернення» (2012) Кіра Муратова
Одна з найяскравіших ігрових стрічок, знятих в Україні в цьому десятилітті, складається з безлічі варіацій на один мотив: він приходить до неї за порадою, як вибрати між дружиною і коханкою? Лише в кінці стає зрозуміло, що всі ці кадри – кіно проби, які хитрий продюсер показує наївному інвестору. А сам режисер – помер.
«Без Пор No» (2010) Олександр Шапіро
Якщо герої вищезазначених картин не розділяють кіно з життям і смертю, то для персонажа цієї стрічки – кіно невіддільне від сексу. Він знімає порнуху. Почавши свою кінокар’єру з кумедних еротичних роликів, знятих на мобільний телефон, він дуже швидко досягає рівня одного з найбільш плідних порно-режисерів.
«Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди» (2013) Олег Чорний
Якщо одні будують Голлівуд в Україні, то інші – його шукають. До останніх і відносяться творці цієї документальної картини, що розповідає про одне з найдивовижніших місць у нашій країні. Село Бучак, що стоїть на берегах Дніпра. Саме тут у різний час знімали Параджанов, Іллєнко, Тарковський, Буковський, Денисенко, Рашеев, Солнцева й інші майстри. Та крім безлічі кінематографічних легенд, це місце наповнене також і містикою, що йде в незапам’ятні часи.
«Фактор Фелліні» (2011) Мирослава Хорошун
Герой цієї комічною стрічки намагається зробити кіно своєю професією. Та якщо в уявному світі така ціль здається цілком досяжною, то в дійсності – його «души прекрасні пориви» обертаються трилером.