На кінофестивалі Docudays UA відбулася прем’єра короткометражної документальної стрічки Анни Корж «Дім». Фільм розповідає про жінку Тетяну, яка через війну на Донбасі була змушена разом із сім’єю покинути рідний дім у Луганській області і переселитися до Києва. Через рік вона повертається в рідні краї, щоб умовити свою стару маму перебратися з нею в столицю.
Цей сюжет розповідається глядачеві з екрану неголосно і лаконічно. Але враження він справляє набагато сильніше, ніж сотні ефектних репортажів про переселенців.
Війни у фільмі практично немає. На екрані зустрічаєш лише кілька її доказів: обгоріле дерево, зруйнований будинок… Але недомовленість трагедії лише підсилює її уявний масштаб. Подібний прийом нерідко зустрічається у фільмах про апокаліпсис, чуму, епідемію – коли зовні світ не змінився і все здається звичним… Та раптом помічаєш якусь маленьку деталь, від якої волосся на голові ворушиться.
Один із найбільш пронизливих епізодів у стрічці показує сльози маленького сина Тетяни, якому погано в чужому Києві. Але замість співчутливої батьківської розради йому в цей момент доводиться почути лише жорстку фразу «тут такі правила», що заганяє в ще більш глухий кут.
Сцена з хлопчиком немов підглянута режисером – чи не половину кадру в цьому епізоді прикриває розмита чорна пляма кута, з-за якого і велася прихована зйомка. Але цей візуальний «брак» створює красномовний образ закулаштуння: публіка, що сидить у залі, немов відкриває завісу на пів екрана, щоби не порушити емоційну сцену.
Київ і луганська провінція стають у фільмі двома полюсами однієї великої драми. Столиця безпечна і дає гіркий шанс для життя, але тут все чуже. А там – усе рідне, але йде війна в Україні. Тут – нещасний син головної героїні. Там – її одинока мати.
Ця проблема формулюється у кількох рядках, але щоб її вирішити іноді не вистачає всього життя. Тому і в самому фільмі немає відповідей на питання, перед якими опиняється головна героїня. Картина лише додатковий раз озвучує проблему, з якою сьогодні зіткнулося понад мільйон переселенців.
Робота Анни Корж є частиною альманаху «Де наш дім?», до якого увійшло вісім коротких документальних фільмів. Частиною повнометражного проекту «Чорна книга Майдану» була і попередня стрічка режисерки.
Про те, яке значення «Дім» має для самої Ганни, можна дізнатися з короткого, але емоційного інтерв’ю, записаного з нею напередодні Docudays UA. І зруйнована будівля в цьому ролику на тлі – після перегляду самого фільму здається геть невипадковою…