Тридцяті роки в Америці були розквітом кіноіндустрії, тому немає нічого дивного, що потік бажаючих підкорити Голлівуд ніколи не вичерпувався. Одним із людей, які хочуть знайти роботу у кіно, стає провінціал Боббі Дорфман, бруклінський єврей. Сестра молодої людини Евелін працює вчителькою, а його брат Бен володіє нічним клубом.
Найбільше Боббі пощастило з дядьком Філом – він відомий продюсер. Саме з його допомогою хлопець і сподівається пробитися до кіно, приїхавши до Лос-Анджелеса. Щоправда, перед тим, як родич взагалі його приймає, Боббі доводиться провести кілька днів у приймальні. Роботу йому все-таки підшукали, а Вонні – гарненька дядько секретарка, стає для юнака гідом за місцевим світським життям. Вона також вводить його в курс різних справ, тому молоді люди проводять багато часу разом і в результаті закохуються. Правда, це почуття має перешкоду у вигляді бойфренда. Боббі вона розповідає, що той у від’їзді, але насправді правда куди банальніша – вона стала коханкою його дядька Філа.
Старий ловелас обіцяє дівчині розлучитися зі своєю дружиною і, як не дивно, виконує свою обіцянку, так що Боббі з його розбитим серцем не залишається нічого іншого, як повернутися в Нью-Йорк, де його бере на посаду керуючого клубом брат Бен. Заклад процвітає, там люблять проводити час вершки місцевого суспільства – щовечора тут збирається справжній бомонд. Якось туди приходить розлучена Вероніка, в яку Боббі закохуються. Відносини з красунею закінчуються весіллям, але в його житті знову з’являється Вонні – разом з Філом вони приїжджають, щоб розважитись у знаменитому клубі.
Боббі здається, що дівчина, в яку він був закоханий, змінилася не на краще, але особиста зустріч розставляє все на свої місця – виявляється, між ними все ще є почуття. Проте вони обмежуються поцілунком і вирішують залишитись друзями навіть після того, як Боббі відкриває ще один клуб у Лос-Анджелесі. Справа в тому, що Бена заарештовують за гангстерські справи і засуджують до страти на електричному стільці, а його бізнес відходить до брата, який насолоджується щастям.
Все життя Боббі Дорфмана – це втілення часу, коли він живе. Це справжнісінькі золоті роки Америки, які досі сприймаються з ностальгією та особливими почуттями, адже це час, коли кожен міг виконати власну американську мрію.