У сучасному світі знімається кілька тисяч повнометражних фільмів на рік. Зорієнтуватися серед настільки густого потоку картин – завдання не з простих.
Однак є режисери, імена яких є безумовним знаком якості. Кожна їх нова прем’єра – якщо не шедевр, то, по щонайменше, якісне кіно. Саме таким майстрам і присвячується дана добірка.
Дені Вільнев
Франко-канадський режисер і сценарист Дені Вільнев прийшов у світ мистецтва в кінці 80-х років XX століття.
Найзнаменитішими його роботами стали: драматична кінострічка «Вир» (2000), фільм «Політех» (2009), військова драма «Пожежі» (2013), кримінальний трилер «Полонянки» (2013) з Х’ю Джекманом у головній ролі, канадо-іспанська детективний трилер «Ворог» (2013), в якому засвітилися Джейк Джилленхол, Мелані Лоран і Ізабелла Росселліні.
Стрімке зростання популярності Дені Вільнева відбулось після того, як в кінотеатрах по всьому світу презентували новий фільм режисера «Той, що біжить по лезу 2049». Автор картини назвав роботу сиквелом стрічки, знятої Харрісоном Фордом в 1982 році. На головну роль Дені запросив Райана Гослінга.
Талант Вільнева оцінили кінокритики різних країн. Три рази Денис отримував Канадську премію «Джині» за кращу режисуру (у фільмах «Пожежі», «Вир» і «Політех»). А на церемонії «Оскар» в 2010 році його фільм «Пожежі» був визнаний кращим фільмом іноземною мовою.
Пол Томас Андерсон
Пол Томас Андерсон – це один з найяскравіших режисерів нового покоління.
Він зняв такі прекрасні фільми, як «Фатальна вісімка», «Ночі в стилі бугі», «Магнолія», «Любов, що збиває з ніг», «Майстер», «Вроджена вада» і «Примарна нитка».
Фільм Пола Андерсона «Нафта», що вийшов в 2007 році, отримав дві премії «Оскар»: за кращого актора (Деніел Дей-Льюїс) і кращу роботу оператора (Роберт Елсвіт) і був нагороджений «Срібним ведмедем» за кращу режисуру на міжнародному кінофестивалі в Берліні в 2008 році.
Асгар Фархаді
Іранський кінорежисер за свою кар’єру отримав чимало нагород, став лауреатом премій «Золотий ведмідь» (2011), «Золотий глобус» (2012) і «Оскар» (2012), а також номінантом на премію BAFTA (2012).
Свій перший повнометражний фільм — драму «Танцюючи в пилі» режисер зняв у 2003 році. Але всесвітню славу йому принесли драми «Про Еллі» і «Надер і Симін: Розлучення».
У 2013 році Фархаді поставив першу в своїй кар’єрі стрічку іноземною мовою — драму «Минуле». Вона удостоїлась двох призів на 66-му Каннському кінофестивалі: екуменічного журі і за найкращу жіночу роль француженці Береніс Бежо.
Фільм Асгара Фархаді 2016 року «Комівояжер» брав участь в головній конкурсній програмі 69-го Каннського міжнародного кінофестивалю, змагаючись за «Золоту пальмову гілку». Фархаді отримав приз фестивалю за найкращий сценарій.
Ноа Баумбах
Кінематографічним дебютом Баумбаха стала картина «Забути і згадати». Ця стрічка була представлена на Нью-Йорському кінофестивалі 1995 року. Завдяки їй видання «Newsweek» назвало Баумбаха одним з «Десяти нових облич 1996 року».
Але справжній успіх до кінематографіста прийшов у 2005 році, коли на американські екрани вийшла його напівавтобіографічна комедійна драма «Кальмар і кит». За сценарій до цієї стрічки режисер був номінований на премію «Оскар».
Демієн Шазелл
Американський режисер найбільше відомий завдяки фільмам «Одержимість» і «Ла-Ла Ленд», за останній з яких став лауреатом премії «Оскар» за кращу режисуру.
Загалом, його фільм «Ла-Ла Ленд» (2016) здобув сім нагород «Золотий глобус» та шість статуеток «Оскар».
Вес Андерсон
Кожну картину Веса Андерсона без перебільшення можна назвати шедевром. «Готель «Гранд Будапешт», «Незрівнянний містер Фокс», «Королівство повного місяця» – ці та інші фільми по праву зайняли своє місце в списках видатних кінотворів.
Режисер двічі номінувався на премію «Оскар» – за кращий сценарій фільму «Сімейка Тененбаум» і кращий анімаційний фільм «Незрівнянний містер Фокс».
Також претендував на «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю за фільм «Поїзд на Дарджилінг. Відчайдушні мандрівники» і «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю за фільм «Королівство повного місяця».
Софія Коппола
Софія Коппола зняла шість фільмів: «Перевершити зірку» (1996) «Діви-самогубці» (1999), «Труднощі перекладу» (2003), «Марія-Антуанетта», «Десь» (2010) і «Елітне суспільство» ( 2013).
Найбільш вдалий з них, «Труднощі перекладу», отримав премію «Оскар» за оригінальний сценарій і три премії «Золотий глобус», в тому числі в категорії «Краща картина».
Отримавши номінацію на «Оскар» як кращий режисер, Коппола стала третьою жінкою-режисером, що претендували на «Оскар» за режисуру.
Брати Дарденн
Брати Дарденн займаються кінематографом з кінця 1970-х. Брати є дворазовими володарями «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю. Вони отримали престижну нагороду в 1999 році за фільм «Розетта» і в 2005-му за фільм «Дитя».
Наступні роботи братів також не пройшли непоміченими на головному європейському кіноогляді в Каннах: «Мовчання Лорни» (2008) отримав приз за кращий сценарій і номінацію «Кращий фільм», «Хлопчик з велосипедом» (2011) був удостоєний Гран-прі, «Два дні, одна ніч »(2014 року) був номінований на «Кращий фільм» і «Краща жіноча роль».
Тодд Гейнс
Тодд Хейнс став одним з піонерів напрямку New Queer Cinema, яка виникла в 1990-х роках. Він зняв такі фільми, як «Отрута», «Безпека», «Оксамитова золота жила», «Далеко від раю», «Мене там немає», «Керол», «Світ, повний чудес».
Також в 2011 році режисер зняв міні-серіал «Мілдред Пірс».
Майк Лі
Майк Лі в кінці 1960-х вважався багатообіцяючим театральним актором. Він довгий час вагався між телебаченням і кіно.
Довгоочікуване визнання принесли йому фільми «Високі надії» (1988) і «Оголені» (1993).
У 1996 році його сімейна драма «Таємниці і брехня» виграла «Золоту пальмову гілку». Вісім років по тому Лі поїхав з Венеціанського фестивалю з «Золотим левом» за картину «Віра Дрейк». Пізніше картина була відзначена кількома номінаціями на «Оскар».
Крістофер Нолан
Крістофер Нолан став одним з найкасовіших режисерів в історії. А також одним з найвідоміших і найвпливовіших кінематографістів свого часу.
Режисер отримав перше визнання після виходу психологічного трилера «Мементо» (2000). Це дало йому змогу зняти високобюджетний трилер «Безсоння» (2002) та драму «Престиж» (2006).
Подальший успіх режисерові принесли трилогія «Темний лицар» (2005-2012), фільми «Початок» (2010) та «Інтерстеллар» (2014).
Хаяо Міядзакі
Хаяо Міядзакі прославився в Японії завдяки повнометражним мультиплікаційним шедеврам «Навсікая з Долини Вітрів» (1984), «Небесний замок Лапута» (1986), «Мій сусід Тоторо» (1988).
На Заході він став широко відомим після випуску у 1997 році його мультфільму «Принцеса Мононоке».
У 2003 році твір Міядзакі «Віднесені привидами» отримав премію «Оскар» за найкращий анімаційний фільм року.
Дэвид Финчер
Девід Фінчер – автор відомих фільмів «Соціальна мережа», «Бійцівський клуб», «Загадкова історія Бенджаміна Баттона», «Дівчина з татуюванням дракона». А також популярних серіалів «Картковий будиночок» і «Мисливець за розумом».
Він є лауреатом премій «Золотий глобус» і BAFTA (2011) за постановку фільму «Соціальна мережа». І «Еммі» (2013) за режисуру пілотного епізоду серіалу «Картковий будиночок», а також дворазовим номінантом на премію «Оскар».
Алехандро Гонсалес Іньярріту
Алехaндро Гонсалес Іньярріту є першим режисером мексиканського походження, який номінувався на «Оскар» і Премію Гільдії режисерів Америки за кращу режисуру в 2007 році за фільм «Вавилон».
А також першим мексиканським режисером, який отримав «Оскар» за кращий фільм «Бердмен» (2015).
Його кращими роботами вважаються фільми «Сука любов» (2000), «21 грам» (2003), «Легенда Г’ю Гласса» (2015).
Баррі Дженкінс
Баррі Дженкінс відомий завдяки фільмам «Ліки від меланхолії» і «Місячне сяйво».
За роботу над останнім Дженкінс був номінований на «Оскар» в категоріях «Кращий режисер» і «Кращий адаптований сценарій» і переміг у номінації сценаристів.
Квентін Тарантіно
Квентін Тарантіно став відомим на весь світ після фільму «Кримінальне чтиво» (1994). Стрічка принесла йому «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, а також премії «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращий сценарій.
Критики часто називають його одним з найяскравіших представників постмодернізму в кіно. А культові фільми режисера, такі як «Скажені пси», «Кримінальне чтиво», «Убити Білла», «Безславні виродки», «Джанго звільнений», «Мерзенна вісімка» хочеться переглядати безліч разів.
Андрій Звягінцев
Андрій Звягінцев – володар головного призу Венеціанського і лауреат Каннського кінофестивалів. Дворазовий номінант на премію «Оскар» в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» (2015-го, 2018) за фільми «Левіафан» (2014 року) і «Нелюбов» (2017).
Його картини захоплюють і жахають, занурюють в зневіру або ейфорію, але не залишають байдужими.
Едгар Райт
Режисер є творцем пародійного фільму жахів «Зомбі на ім’я Шон», іронічного поліцейського бойовика «Типу круті лягаві», фантастичній комедії «Армагеддец». А також британського ситкому «Spaced».
Александер Пейн
Фільми Александра Пейна відомі своїм чорним гумором і сатиричним описом сучасного американського суспільства.
Він став справжнім майстром трагікомедій, серед яких «Громадянка Рут», «Вискочка», «Про Шмідта», «На узбіччі», «Нащадки», «Небраска», «Коротше».
А також лауреатом багатьох міжнародних кінопремій, у тому числі «Оскар»,«Золотий глобус», «Незалежний дух», «Готем».
Пон Джун Хо
Режисер отримав приз південнокорейської кінопромисловості 2003 року за свій фільм «Спогади про вбивство», в якому висвітлив тему нерозкритих злочинів.
Іншими відомими фільмами Пона Чжун Хо вважаються «Вторгнення динозавра», «Мати», «Крізь сніг», «Окча» та інші.
