Згадуючи Івана Миколайчука

Свідоцтвом високих досягнень Івана Миколайчука став цілий розсип міжнародних нагород, якими були відзначені його стрічки. Ми попросили українських кінематографістів поділитись своїми найяскравішими спогадами про Івана Миколайчука.

кінокритик Ігор Грабович

Найбільше враження справляє на мене Миколайчук-режисер, зокрема, його «Вавілон ХХ». Вважаю цей фільм найкращим дебютом за всю історію вітчизняного кіно. Миколайчукові вдалося створити універсальний фільм-метафору, який не просто розвиває кращі традиції поетичної школи, але й дає актуальний і сьогодні образ України як новочасного Вавілона. І цей образ розвивається в наступній його режисерській роботі «Така пізня, така тепла осінь», найкращому українському фільмі про сліпоту. Саме Миколайчук зумів побачити у сучасній йому Україні процеси розпаду, які тривають і донині. Його спадщина актуальна сьогодні, як нічия інша.

режисер Михайло Іллєнко

Зараз я знімаю фільм «Толока». В титрах стрічки зазначається, що це «екранізація твору Тараса Шевченка, а також з ненадрукованого і нездійсненого Юрієм Іллєнко та Іваном Миколайчуком». В сценарії я використав історію, яку Іван розповів мені під час зйомок фільму «Миргород та його мешканці» (1983). У ній розповідається про випадок у районній психлікарні, в якому сам Іван був безпосереднім учасником. Що саме там трапилось можна буде побачити вже в готовому фільмі.

Ну, а ще якось він подарував мені годинник, який буде показувати точний час аж поки Земля обертатиметься навколо Сонця. Це кишеньковий сонячний годинник. Іван був магнетичною людиною, він лишив після себе безцінну спадщину…

режисер Володимир Тихий

Мені не пощастило познайомитися з Миколайчуком особисто. Проте з його постаттю у мене пов’язана певна містично-сакральна історія. У 1992 році я вступив на кінофакультет театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого та, як не киянин, отримав можливість поселення у гуртожитку. Чудово пам’ятаю мить, як ми з двадцятисемирічним студентом-першокурсником Олегом Коротенко вперше зайшли до пустих, бринящих луною від наших кроків, коридорів. Це був кінець серпня і гуртожиток був мертвий. Нікого. Тільки ми. Хоча… «Дивись, – раптом сказав Коротенко. – Нас Миколайчук зустрічає». І справді, по коридору йшов живий Миколайчук з чайником у руках. Миколайчук поставив чайник на плиту в кухні та повернувся до своєї кімнати… Пізніше м’язистий, оголений по пояс він вправлявся з катаною (японський меч – ред.) в тому ж коридорі… А ще трохи пізніше, я дізнався, що то був насправді Олесь Санін, тоді ще студент третього курсу акторського відділення, який зовнішньо був дуже схожий на Миколайчука.

 

директор київського кінотеатру «Жовтень» Людмила Горделадзе

З  Іваном Васильовичем Миколайчуком особисто я, на жаль, знайома не була. Бачила його на кінофестивалі «Людина праці на екрані» у 80-х роках і на деяких прем’єрах у київських кінотеатрах.

А яскравих спогадів щодо Івана у мене два. Перший – Всесоюзний кінофестиваль 1988 року в Баку.  Це вже було по смерті Миколайчука. На його честь  ретропоказом представляли видатний український фільм «Пропала грамота». У ньому Іван зіграв головну роль, а також виступив автором музичного ряду: підібрав українські народні пісні, які дуже  прикрасили  картину. Досі пам’ятаю глядацькі овації після перегляду. Саме тоді наочно мені стало зрозуміло, яку непоправну втрату поніс український кінематограф. До речі, саме ті дні в Баку запам’яталися мені постаттю ще одного генія українського і світового кіно – Сергія Параджанова. Він на той час вже оговтався від ув’язнення і завершував на «Азербайджанфільмі» зйомки свого останнього по життю фільму – «Ашик-Керіб». Я  мала щастя бути присутньою на робочому перегляді матеріалу, який Параджанов влаштував для своїх колег і друзів з України – Кіри Муратової  і Леоніда Осики. Пам’ятаю, що видовище було неповторне…

Інший епізод, пов’язаний з Іваном, датується 2011 роком. І він, на жаль, не позитивний. Українські  кінематографісти готувалися відзначити 70-річний ювілей Миколайчука. За програмою планувалося,  що  урочистості  пройдуть в Київському Будинку кіно та на малій батьківщині Івана – під Чернівцями. Кінотеатр «Жовтень» виступив з ініціативою зробити ретро-фестиваль творів за участі Миколайчука. Поки «узгоджували» програму з дирекцією Кіностудії імені О. П. Довженка – правовласником  фільмів – технологічний строк для планування показу в кінотеатрі минув. Ми змогли розпочати цей показ лише за тиждень після ювілею. Запрошували на відкриття показу кінематографістів – колег Івана, керівництво кіностудії, чиновників, проте всім вже було байдуже. Ювілей пройшов! Кінотеатр не «наливав»! Кіностудія навіть договір на показ не бажала підписувати. Які глядачі? Навіщо нам глядачі? Ми вже відсвяткували… А глядачі, до речі, були. Івана Миколайчука вони цінують як творчу особистість. Без кампанійщини!

 

продюсер Володимир Хорунжий

Іван Миколайчук – один з небагатьох українських кіноакторів, котрі своїми ролями увійшли в світовий кінематограф і стали безсмертними. Сьогодні як ніколи відчуваєш провал вітчизняного кінематографа. А Миколайчук і його ровесники були реальними професіоналами і знавцями своєї справи. Пам’ятаю його одержимість на знімальному майданчику. Його бажання досягти реалістичності кадру. Досить часто зустрічав його на репетиціях музичних номерів Театру Кіноактора. Проте сам він виступати соромився, адже не вважав себе за доброго співака.

ЧИТАТИ ЩЕ

Як зміцнити коліна: основні поради та добірка вправ

Кінцівки, особливо коліна, відіграють важливу роль у нашій рухливості та загальному здоров'ї. На жаль, вони також схильні до зносу, травм і різних захворювань. Зміцнення колін...

Як накачати плечі і зробити їх ширшими

Накачані плечі - один із символів сили та естетики у світі фітнесу. Кожен, хто прагне привабливої фігури, хоче мати підтягнуті та масивні плечі. У цій...

Як накачати попу: найкращі вправи для сідниць у домашніх умовах

Як розпочати створення гарних, пружних сідниць? Невід'ємна частина здорового способу життя - це не тільки правильне харчування та регулярні тренування, а й спеціалізовані вправи, спрямовані...

Який Дракон на нас чекає: характеристика 2024 року

Настає рік Дракона - характеристика цього періоду дуже перспективна. Астрологи кажуть, що він буде кращим за два попередні роки. А це вже непогано. У матеріалі...