Топ-10 українських кліпоробів

музыка кино
Кліпоробство – єдиний на сьогодні вид вітчизняного кінематографу, який виглядає не гірше за роботи кращих світових режисерів.  І в цьому полягає один із небагатьох «плюсів» торжества кітчу в українській культурі.
Імідж музикантів багато в чому залежить саме від візуалізації їх пісень. Проте кліпороби зазвичай лишаються «темними конячками»: їх роль хоч і визначальна, однак їх імена мало хто знає. У зв’язку з цим ми відібрали десятку найвагоміших кліпмейкерів України.

Семен Горов

Один із перших українських кліпоробів. Він почав знімати музичні відео ще в середині 90-х років, коли вітчизняний шоу-біз лише зароджувався. Горов візуалізував пісні Софії Ротару, Таїсії Повалій, групи ВІА ГРА тощо. В той час він вмів вразити недосвідчених українських меломанів. Проте сьогодні його роботи виглядають лише калькою на закордонні кліпи.
В новорічну ніч 2002 року на екрани вийшла його музична картина «Вечори на хуторі біля Диканьки». По сьогодні вона лишається одним з найуспішніших новорічних мюзиклів України. Після цього він зняв низку повнометражних стрічок: «Шалений день або Весілля Фігаро», «Попелюшка», «Пригоди Вєрки Сердючки» тощо.

Потап

(Олексій Потапенко)
Його пафосні стрічки переглядають лише ті, кого не страшить передозування гламуром. Примітивна образність у цих кліпах орієнтована на необізнаних підлітків, які складають кістяк його фанатської отари. Зазвичай він кліпує музику тих виконавців, яких продюсує, або яким пише пісні: «Час і скло» («Время и стекло»), Настя Камєнскі, а також «Потап і його команда».
На сьогоднішній день він відзняв більше двох десятків кліпів, кожен із яких наповнений побутовим гумором та стьобом. Так само, як і свої пісні, ідеї для кліпів Потап тотально запозичує в закордонному шоу-бізі. У його роботах немає жодної мови про власний стиль, або про авторський підхід до візуалізації.

Віктор Придувалов

Режисер прославився своїм кліпуванням пісень «Океану Ельзи», найкращим з яких, на думку фанів групи, є його відео до композиції «Холодно». Також він працював із групами Бумбокс, Плач Єремії, ТНМК, Тартак тощо.
Свою творчу природу Придувалов характеризує міфічно: «Все приходить з космосу. Сам я нічого не вигадую. Через мене проходить якась інформація і я її лише записую…». Подібні думки не випадкові, враховуючи те, що кліпмейкер – прибічник використання препаратів, що розширюють свідомість. Пояснює це він досить просто: «Це необхідна складова творчості. Ті, кому це треба – хай використовують».
У 2005 році «космос» надихнув Придувалова на зйомки міні-серіалу «Весілля Барбі» та повнометражної стрічки «Алі Баба та сорок розбійників» – сучасної версії радянської музичної казки. Обидва ці фільми отримали дуже низьку оцінку як критиків, так і глядачів. Окрім того режисер займається і музикою – в 2011 році вийшов його альбом «Все так повільно».

Андрій Рожен

Як і для багатьох режисерів, кліпоробство стало для Рожена своєрідним початком кінокар’єри. «Набивши руку» на музичних відео для гуртів «Антитіла», «С.К.А.Й.» тощо, він перейшов на серйозніші проекти. У 2012 році він дебютував у повнометражному кіно, знявши стрічку в копродукції з Нігерією «Легка як пір’їнка». Згодо вийшла його короткометражка «Солов’ї, Солов’ї».
Багато кінематографістів намагаються побудувати свій творчий шлях за подібним сценарієм. Проте переважно всі вони грузнуть у комерційному кліпмейкерстві, і вже ніколи не переходять на зйомку повнометражних проектів, в яких первинна – творчість, а не гроші.

Максим Паперник

Кліпуванням Паперник зайнявся у буремні 90-ті роки, коли сіро-чорні руїни радянської естетики ще не преобразились барвами капіталістичної поп-культури. Його дебют – відео до пісні Ірини Білик «Я пливу». Згодом він працював із Софією Ротару, Ані Лорак, групою ВІА ГРА, Наталією Могилевською тощо.
З 2003 року виходить його перша повнометражна новорічна стрічка «За двома зайцями» з Аллою Пугачовою та Максимом Галкіним в головних ролях. Успіх цієї картини заклав фундамент для успішної повнометражної кар’єри Паперника і на сьогодні він зняв вже з десяток таких фільмів, серіалів та мюзиклів.
«У нашому шоу-бізнесі дуже зручно і вигідно прикидатися придурками та ідіотами» – вичерпно характеризує він своїх колег по цеху.

Віктор Скуратовський

Роль басиста у рок-групі завжди невдячна. По-перше, його гра не завжди чутна крізь масивний ритм ударних. А по-друге, бас-гітарі майже ніколи не довіряють сольні партії, віддаючи перевагу іншим інструментам. Та Скуратівському все одно вдалося вийти з тіні інших музикантів «Другої Ріки» – він зайнявся кліпуванням.
Окрім більше десяти відео, які він відзняв для своєї групи, Віктор також створював кліпи для Асії Ахат, Аlyosha, Wassabi, Tania BerQ тощо. Окремі його роботи стали викликом суспільній моралі. Так, у кліпі на пісню «Верьовкі» він змусив учасниць групи Nikita ходити перед камерою повністю оголеними.

Олександр Філатович

Кількість кліпів Філатовича наближається до двох сотень. При цьому він ще й встиг зняти кілька телепередач і повнометражну стрічку «Рука на щастя» (2008), а також написати музичний альбом. Він співпрацював із Вєркою Сердючкою, Іриною Білик, групами «А.Р.М.І.Я.», «НеАнгели» тощо.
«Кліп – це не тільки мистецтво, але й бізнес. Це реклама виконавця і саме це є головним підтекстом і ціллю в наших роботах» – коментує свою творчість режисер. Ідеї для своїх робіт він сміливо запозичує у інших митців. Так, на хвилі популярності фільму «Чорний лебідь» (2010) Філатович знімає відео для пісні Вадима Казаченко «Якщо кину тебе», яке практично один в один копіює стиль голлівудської стрічки. Апогеєм плагіату Філатовича став кліп до пісні Ірини Федишин «Розпалю вогонь», який копіює відео до пісні болгарської виконавиці Andrea (SAHARA) «HAIDE HOPA».

Євген Тімохін

Роботи цього кліпмейкера – торжество кітчу та гламуру. Зазвичай оголених тіл в кліпі Тімохіна більше ніж слів в усій пісні, яку він ілюструє. Режисер працював із такими виконавцями, як Kazaky, Міка Ньютон, Борис Апрель, «Авіатор» тощо. Його відео до арії «Сили долі» з опери «Мефистофель» у виконанні Альони Гребенюк було відзначено на міжнародному фестивалі «Euro Vіdeo Grand-Prіx 2006».

Катя Царік

Інтелігентність – майже-унікальне явище для шоу-бізнесу. Саме цим роботи Каті Царик і відрізняються від більшості інших вітчизняних кліпів. Вона працювала з Олександром Пономарьовим, Наталією Могилевською, групами «С.К.А.Й.», Табула Раса тощо. Саме цій кліпмейкерші Людмила Гурченко довірила зняти відео до земфірівської пісні «Хочеш», яку акторка виконала у своєму артистичному стилі. Після цього Царик зафільмувала документалку «Легенда», присвячену Людмилі Марківні. За чутками, саме під час передпрем’єрного перегляду цієї стрічки Гурченко і відійшла в інший світ…
«Чим популярніший артист – тим він простіший» – характеризує співаків Катя Царік, відзначаючи, що під час зйомок кліпу легше працювати саме з професіоналами.

Алан Бадоєв

Безумовний лідер серед вітчизняних кліпоробів – в активі режисера більше 250 музичних відео. Він починав знімати, коли вітчизняний шоу-біз знаходився лише у зачатковому стані. Поняття «гламур» тоді можна було зустріти скоріше в словниках нових слів, а не в розмові пересічних людей.
З тих пір він встиг попрацювати практично з усім естрадним бомондом СНД, проте найчастіше до нього звертаються Ірина Білик, Тіна Кароль та Світлана Лобода. В середньому вартість кліпу від Бадоєва коливається в межах $100 тис.
У 2007 році він зняв дебютну повнометражну картину «Оранжлав», яку дуже стримано сприйняли як критики, так і широкий глядач. Бадоєв неодноразово говорив про своє бажання «бути попереду всіх». І якщо за кількістю відзнятих кліпів він дійсно випередив своїх колег, то за якістю – поступається інколи навіть дебютантам. В його музичних відео останнім часом все частіше зустрічаються запозичення з іноземних кліпів, а нові ідеї з’являються дедалі рідше.
У той час, як вітчизняна кіноіндустрія тільки-но стає на власні ніжки, а українські режисери ще не виросли з «коротких штанців»  – наше кліпоробство вже ходить на високих підборах. Адже саме в кліпах можна побачити використання найновіших кінематографічних технологій і саме на музичних відео вчиться знімати більшість молодих режисерів.
Проте, незважаючи на те, що кліпмейкерство постійно підпитується «свіжою кров’ю» підростаючих кінематографістів – свіжі ідеї в наших музичних відео зустрічаються вкрай рідко. В цьому і полягає головна хвороба вітчизняного кліпоробства.

1 Comment

Leave a Reply