Вітчизняний кінематограф переживає не кращий свій період. Протягом останніх трьох років українська кіноіндустрія трималася на крапельниці держбюджету, немов реанімований пацієнт. Цьогоріч фінансові ін’єкції суттєво скоротяться. Майже всі, хто воліє знімати кіно, вимушені шукати альтернативні способи фінансування.
Орієнтиром у пошуках бюджетних методів зйомок кіно може слугувати приклад режисера Дмитра Захзаревича. Покладаючись лише на свої власні гроші та можливості він зняв вже шість професійних короткометражок та середньометражне роуд-муві «Дорога на захід».
Фільм розповідає про банду підлітків, які вирішили здійснити пограбування автомобілів на лісовій дорозі. Та на ділі вони виявилися надто сумлінними і переступити через все «хороше у собі» заради тимчасового збагачення вони не змогли.
Про те, як проходили зйомки «Дороги на захід», які переваги у фільмів, котрі знімаються в подібний незалежний спосіб, а також про майбутнє малобюджетного кіна в Україні ми поговорили з Дмитром Захаревичем.
Як виник задум «Дороги на захід»?
Десь у 2009 році. Чи то під впливом книжок Жадана, чи то просто ти дорослішаєш, наближається 30 років, і ти думаєш: час іде, а ти ніяк не почав іще знімати чогось більшого ніж короткометражки. Ну і це слугує хорошим внутрішнім стимулом нарешті зробити щось серйозне.
Це буде повноцінний повнометражний фільм?
Остаточний хронометраж складатиме десь до 45 хвилин. Хоча спочатку я планував випустити 60-хвилинний фільм. Робота над картиною тривала протягом трьох років, і за цей час у мене змінилося бачення багатьох речей. На етапі монтажу я безжально видаляю усе, що вважаю сьогодні вже не доречним.
Скільки склав бюджет стрічки?
На саме виробництво пішло десь до $12 тис. Фільм я знімав повністю за власний кошт.
Чому цей проект не брав участь у пітчингах Держкіно, які суттєво спрощують пошук фінансування для фільмів?
На момент початку зйомок, у 2010 році, ніяких пітчингів ще не було, тому почав роботу над ним я самостійно.
Всі члени знімальної групи працювали над фільмом безоплатно?
Ні, на щось же гроші таки пішли… Але ми з самого початку домовились із командою, що працюємо на результат. Для деяких учасників – це був перший серйозний досвід, а більш досвідченим було цікаво, що із цього вийде.
Як проходитиме прокат стрічки «Дорога на Захід»?
Це робота скоріше для поширення на ТВ і в Інтернеті. Прокат у кінотеатрах навряд чи буде. Хоча іще побачимо.
Чи маєш кіноосвіту?
Спеціалізованих кінематографічних вишів я не закінчував. Просто самотужки зняв шість професійних короткометражок і ще велику кількість експериментальних коротких метрів. Власне, на цих стрічках я й навчався. І на «Дорозі на Захід» теж вчився – це безперервний процес. Відвідав безліч різнорідних майстер-класів по сценарній майстерності, режисурі та монтажу… Читаю багато спеціалізованої літератури. Декілька років тому спеціалісти кіносфери почали викладати в Інтернеті свої огляди. То ж повсякчас вчусь і практично, і теоретично. Треба зазначити, що відео зйомка має свою специфіку, тому краще почати з практики. Потім коли читаєш теорію або спілкуєшся з відомим майстрами – розумієш, що вони хочуть сказати. Без попередньої практики вся теорія буде пустими словами.
Чи плануєш і надалі знімати фільми у такий спосіб?
Зараз важко сказати. Треба доробити цю роботу. Витиснути з неї максимум і буде видно, що робити далі. Але я не боюся йти далі. Все таки думаю майбутнє – за малобюджетними фільмами. Просто необхідно опрацювати схему повернення затрачених на виробництво коштів. Коли буде чітко зрозуміло, що можна заробити, скажімо, $50 тис. на повнометражному фільмі, то я б знімав за $10-20 тис. – стрічку.