Продюсер Єгор Олєсов: Фільм «Незламна» можливо окупиться ще до виходу в прокат

Єгор Олєсов

2 квітня на екрани вийде найдорожчий український фільм часів незалежності «Незламна». Його бюджет – $5 млн. Враховуючи, що всі українські стрічки, які повернули вкладені в них кошти, можна перерахувати на пальцях однієї руки, ця сума здається згубною.

Однак продюсер картини Єгор Олесов впевнений, що повернути можна навіть настільки великий бюджет.

Картина розповідає про снайпера часів Другої Світової Людмилу Павліченко. У 25 років вона вже стала легендою, убивши 309 ворогів. Її відвагою і витривалістю захоплювалися генерали. Вона товаришувала з дружиною президента США та певний час жила у Білому домі, а її промова перед американським командуванням змусила останнє відкрити Другий фронт.

Про те, яке знімався настільки великий україно-російський фільм паралельно з останніми подіями в Україні, як боротися з інформаційною пропагандою і що чекає українську кіноіндустрію в найближчі роки, розповідає Єгор Олесов.

Коли почалася робота над фільмом?

У середині 2012 з’явився його задум, після чого близько року пішло на написання сценарію. А безпосередньо зйомки почалися восени 2013-го. Знімали у Києві та області, а також в Одесі, Кам’янець-Подільському та околицях Севастополя.

Знімальна група фільму складалася з росіян і українців, а зйомки почалися незадовго до Майдану і проходили паралельно з усіма подіями останніх півтора років. У зв’язку з цим, не виникало складнощів у творчому колективі?

Практично всі кримські зйомки ми встигли закінчити до анексії. Правда, потім потрібно було дозняти ще кілька кримських сцен, тож ми це зробили вже в Кам’янець-Подільському. На грунті політики всередині знімальної групи конфліктів не було. Приблизно п’ята частина з тих, хто працював над фільмом – росіяни. Але вони не проявляли ніякої політичної агресії. Багато хто навіть ставив нас у приклад, як можна вміти зберігати нормальні взаємини на відміну від наших політиків.

У російський прокат фільм вийде під назвою «Битва за Севастополь», а в український – «Незламна». Враховуючи, що його сюжет розгортається в період з 1937 по 1957 роки і головний акцент у ньому зроблений не на звільненні Севастополя, а на історії головної героїні – українська назва точніша?

Так, звичайно. «Битва за Севастополь» – спочатку було робочою назвою, яка з’явилася ще два з половиною роки тому. Тоді ніхто не міг і подумати, що станеться з Кримом. Після цього ми вирішили змінити назву, щоб у ньому не було неоднозначності. Остаточне рішення про те, як буде називатися фільм на різних територіях, було прийнято компанією «20 сторіччя Фокс», яка займається його дистрибуцією.

За своїм монтажем прокатні версії фільмів нічим відрізнятися не будуть. Єдина різниця буде у звуковий фонограмі. В Україні – всі діалоги будуть українською та англійською, а в Росії – російською та англійською. При цьому українські народні пісні та композиції Океану Ельзи залишаться в російському прокаті без змін. Враховуючи те, що іноді виникають питання щодо присутності російської політичної пропаганди у фільмі, можна сміливо відповісти – її там немає і близько.

Але коли пишуть про вашу стрічці в російських виданнях, то часто зустрічається фраза в дусі «українці та росіяни зняли один великий фільм, тому що ми, по суті, один народ».

В України і Росії раніше була одна спільна історія, а тепер кожен пішов своєю дорогою. Але це не означає, що ми повинні перекреслювати все минуле, яке було.

Враховуючи сьогоднішню ситуацію, спекуляції та маніпуляції, на жаль, неминучі. У Росії хтось може спотворювати зміст на свою користь. А наша позиція дуже проста – у фільмі і поряд із ним ми не хочемо порушувати політику. Ми розповідаємо, насамперед, особисту історію кращої жінки-снайпера Людмили Павліченко.

Коли зйомки проходили в Одесі, там проходив концерт Океану Ельзи. І на нього потрапили виконавці головних ролей Юлія Пересильд та Євген Циганов. Увесь концерт вони прослухали з величезним задоволенням, і після цього сказали, що подібної енергетики вони не відчували ще ніколи. Думаю, що боротьба з інформаційною пропагандою на такому культурному та емоційному рівні набагато більш ефективна. Нам самим просто потрібно навчитися робити гарні і якісні речі, які б подобалися багатьом і зачіпали емоції людей в різних країнах.

Як розподілялося фінансування фільму? Хто з України брав участь у проекті?

Україна забезпечила 79%, а Росія – 21% бюджету фільму. Близько 80% команди, вся технічна база, а також постпродакшн – українські. Задіяно максимальну кількість наших кращих фахівців. Навіть композитором виступив француз Євген Гальперін, який має київське коріння. Він писав музику для «Голодних ігор» і фільмів Люка Бессона.

У нашій картині є дуже серйозні сцени з комп’ютерною графікою, яка створюється в Україні компанією Postmodern, тричі номінованою на голлівудську премію VES Awards. Незважаючи на те, що в картині є масштабні сцени, акцент у ній зроблено, все ж, на долю головної героїні. Щоб усі знали, що українські дівчата не тільки найкрасивіші, але й найсміливіші і сильні духом.

У яких країнах буде прокат «Незламної»?

У СНД, Прибалтиці, Німеччині, Франції, Японії, Китаї та Латинській Америці. Зараз же обговорюється вихід фільму в північній Америці.

Якби дистрибуцією фільму опікувалась не компанія «20 століття Фокс», могла б у нього бути настільки широка прокатна географія?

Участь цього мейджора, звичайно ж, дає цілу низку переваг. Але і тягне за собою величезну кількість додаткової підготовчої роботи. Але це дуже корисний для нас досвід.

«Незламна» – перший український фільм, який виводить у прокат великий американський дистриб’ютор. Після цього можливо стане легше просувати наші фільми у зарубіжному прокаті.

Це найдорожчий фільм, у створенні якого брала участь Україна. Чи є гарантії, що він поверне вкладені кошти?

Залізні гарантії отримати завжди дуже складно, але ми намагаємося розглядати все завжди з точки зору бізнес процесів. Дуже важливо заробляти не на виробництві, а на дистрибуції. І ця модель виправдовує себе. Ми вже зробили кілька пресейлів у рамках телевізійних прав. Дистрибуція продовжує активно працювати й надалі. Тож ми сподіваємося, що фільм буде близький до того, щоб вийти «в нуль» ще до прокату.

Протягом останнього року російські продюсери активно йдуть із України. У зв’язку з цим закривається багато теле- і кінопроектів. Що буде з українською телеіндустрією у найближчі рік-два?

З одного боку, ринок сильно просів. Роботи стало значно менше, адже раніше на цих проектах заробляли і українські професіонали. Але з іншого – зараз це дуже хороший стимул активно розвивати своє внутрішнє виробництво і знімати більше локальних фільмів і серіалів. Потужностей на це в Україні вистачає. Зараз у цьому сегменті не потрібно гнатися за високими бюджетами – їх і немає поки, на жаль. Потрібно «брати» ідеями, креативом, об’єднанням спільних зусиль і грамотним менеджментом. У зв’язку із забороною багатьох російських серіалів у наших каналів попит на локальний продукт буде тільки рости. Думаю, навесні це стане відчуватися особливо гостро.

Зараз ми також більш активно розробляємо варіанти спільного виробництва з європейськими, американськими і азіатськими партнерами. Головне – в складні часи змін не падати духом, а шукати нові можливості.

Leave a Reply