Підліткові хвороби українського кінопрокату

кинопрокат

Орієнтація кінопрокату на тинейджерів суттєво звужує палітру фільмів, які доходять до вітчизняного глядача.

Щоб визначити основні тенденції в українському кінопрокаті за перше півріччя 2012 року, Бюро української кіножурналістики спільно з Національною спілкою кінематографістів України провело опитування, у якому взяло участь 40 кіножурналістів та кінокритиків з різних міст країни.

Майже щотижня протягом першого півріччя 2012 року лідерами українського прокату ставали голлівудські стрічки (і лише кілька разів – російські). Вітчизняні критики визначили серед очільників бокс-офису десятку фільмів, які є найцікавішими за своїми художніми якостями.

ТОР-10 лідерів українського кінопрокату (перше півріччя 2012 року)

  1. Месники (реж. Джосс Уідон)
  2. Мадагаскар 3 (реж. Ерік Дарнелл, Том МакГрат, Конрад Вернон)
  3. Люди в чорному 3 (реж. Баррі Зонненфельд)
  4. Диктатор (реж. Ларрі Чарльз)
  5. Голодні ігри (реж. Гері Росс)
  6. Джон Картер: Між двох світів (реж. Ендрю Стентон)
  7. Контрабанда (реж. Балтазар Кормакур)
  8. Отже, війна (реж. МакДжі)
  9. Гнів Титанів (реж. Джонатан Лібесман)
  10. Подорож 2: Таємничий острів (реж. Бред Пейтон)

Цікаво, що лише «Месники» отримали від українських кінокритиків оцінку «хороша робота». Натомість усі інші блокбастери у рейтингу були оцінені як «стрічка так собі», а «Подорож 2…» і взагалі була визнана «поганою».

Враховуючи те, що підлітки складають левову частку глядацької аудиторії у кінотеатрах по всьому світі, саме на смаки тінейджерів переорієнтував свої основні сили і Голівуд. Ця тенденція триває вже кілька десятиліть, що, звичайно, негативно позначається на художньому рівні популярного американського кінематографу, адже розважальність в них нещадно витісняє мистецтво.

Коли ж вітчизняним кіножурналістам запропонували скласти рейтинг найпомітніших стрічок не тільки серед лідерів прокату, а й взагалі серед усіх картин, що виходили на українські екрани, то отримана підбірка фільмів не мала нічого спільного з попереднім рейтингом.

TOP-10 найпомітніших стрічок українського кінопрокату (перше півріччя 2012 року)

  1. Шапіто-шоу (реж. Сергій Лобан)
  2. Артист (реж. Мішель Хазанавічус)
  3. Коріолан (реж. Рейф Файнс)
  4. Фауст (реж. Олександр Сокуров)
  5. Сором (реж. Стів Маккуін)
  6. Небезпечний метод (реж. Давід Кроненберг)
  7. Похмурі тіні (реж. Тім Бертон)
  8. Прометей (реж. Рідлі Скотт)
  9. Хранитель часу 3D (реж. Мартін Скорсезе)
  10. 1+1 (реж. Олів’є Накаш, Ерік Толедано)

Якщо художній рівень перелічених фільмів не викликає сумнівів, то їх касовий успіх достатньо низький. Лише половина з перелічених стрічок у свій прем’єрний уікенд потрапляла до топ-10 бокс-офісу, а інші картини й взагалі виходили лише в обмежений прокат.

Усього за перше півріччя в українських кінотеатрах вийшло більше 120 фільмів (обмежений і широкий прокат). З них приблизно 50 – неголівудських, що складає приблизно 40% усього репертуарного плану.

Однак у цих розрахунках не взято до уваги те, що голівудські блокбастери розходяться українськими кінотеатрами значно більшою кількістю копій, ніж кіно з інших країн. Так, наприклад, одна з найяскравіших цьогорічних анімацій Фабрики мрій «Мадагаскар 3» вийшла на 151-у екрані і зібрала у прем’єрний уікенд $1,49 млн. Натомість європейська стрічка «Артист» вийшла всього на 25-и екранах і зібрала за перші вихідні $43,1 тис., що у 35 разів менше за «Мадагаскар 3».

Вітчизняні кінотеатри не прилаштовані до прокату авторського кіно. По всій Україні існує трохи більше десятка кінообителей, яким вистачає сміливості показувати артхаусні фільми. У той самий час, наприклад у Швеції, де існує багаторічна традиція прокату такого роду стрічок, вони за різними даними забезпечують 25-35% загальних зборів по країні.

На думку більшості опитаних кіножурналістів, репертуар вітчизняних кінотеатрів лише частково задовольняє художні потреби глядачів, більшість з яких лишається незадоволеною. Як уточнюють кінокритики, не вистачає перш за все європейських, азійських та українських стрічок, а також фестивального та документального кіно.

Лише за рахунок вітчизняних фільмів змінити ситуацію у прокаті неможливо. По-перше, таких стрічок зовсім небагато і суттєво вплинути на ситуацію вони не в змозі. По-друге, кращі приклади українського кіно помітно поступаються за своєю якістю навіть пересічним голлівудським фільмам.

За оцінками вітчизняних кінокритиків, серед всіх українських картин першого півріччя 2012 року (враховуючи фільми, зняті у копродукції з Україною) жодна не отримала навіть четвірку за п’ятибальною шкалою.

Оцінка українських стрічок у національному кінопрокаті (перше півріччя 2012 року)

Середній бал

1

4 дні в травні (реж. Хім. фон Борріс) 3,62 (стрічка так собі)

2

ТойХтоПройшовКрізьВогонь (реж. Михайло Іллєнко) 3,03 (стрічка так собі)

3

Закохані в Київ 2,64 (погана стрічка)

4

Земля забуття (реж. Міхаль Боганім) 2,52 (погана стрічка)

5

Матч (реж. Андрій Малюков) 2,12 (погана стрічка)

6

Ржевський проти Наполеона 3D (реж. Марюс Вайсберг) 1,65 (ганебне видовище)

Вузькість вітчизняного прокату компенсують кіноподії, які стають острівцями справжнього кіномистецтва серед попсового болота, у якому тонуть вітчизняні кінотеатри.

На думку експертів найяскравішою кіноподією України у першій половині 2012 року став IX Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Голод за документальним кіно очевидний. Адже за шість місяців цього року в прокат вийшла лише одна документалка – «Кличко» (реж. Себастьян Денхарт). У цілому ж протягом року в Україні виходить не більше 2-3 фільмів цього жанру.

ТОР-5 найцікавіших кіноподій в Україні (перше півріччя 2012 року)

  1. IX Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA
  2. Другий фестиваль нового ірландського кіно Jameson Irishfest і його спеціальні події
  3. Фестиваль «Вечори французького кіно»
  4. Програма «Панорама французького кіно. Допрем’єрні покази» ІХ фестивалю «Французька весна»
  5. Перший Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів

Окупація вітчизняних кінотеатрів голлівудською попсою створила грунт для кіноклубів та кінофестивалів, на яких показується «інше кіно». Але й подосі більшість з цих кіноподій лишаються скоріше викликом реаліям вітчизняного кінопроцесу, аніж невід’ємною його частиною.

Leave a Reply