Кінематографічний хрест Івана Драча

Іван Драч

Писати перші вірші та вивчати кіно-драматургію Іван Драч почав приблизно одночасно. Більше десяти його кіносценаріїв лягли в основу фільмів. Серед цих стрічок є справжні шедеври вітчизняного кінематографу.

Сценарій «Криниця для спраглих» став дипломною роботою молодого сценариста. Вже в ньому відчувається авторський поетичний стиль Драча. Фільм за цим скриптом зняв Юрій Іллєнко у 1965. Як для сценариста, так і для режисера ця стрічка стала першою повнометражною роботою.

Фільм розповідає про старця, що живе в маленькому українському селі. Коли його сини поїхали від нього – колодязь на його подвір’ї почав заростати. Старець зрозумів, що на цьому його життя скінчилося. Через це він змайстрував собі труну і ліг в неї. Та невдовзі приїжджають його сини, що змушує його повернутися до життя. Та чи на довго?

У 1968 році Леонід Осика заклав один з наріжних каменів українського поетичного кінематографа – фільм «Камінний хрест». Сценарій до стрічки Драч написав за хрестоматійною новелою Василя Стефаника.

У 1971 році виходить стрічка Миколи Мащенко «Іду до тебе…», в сценарії до якої Драч розповів про чотири роки з життя Лесі Українки. В центрі сюжету – трагічне кохання письменниці до Сергія Мержинського, після смерті якого вона написала поему «Одержима». Картина складається з набору спогадів та медитацій, які сплітаються у ліричний сюжет. Головну роль в картині зіграла Алла Демідова.

Ну, а в 1972 виходить на екрани безсмертна комедія Бориса Івченко «Пропала грамота» з Іваном Миколайчуком у головній ролі.

У 1974 Леонід Осика закінчив роботу над ліричною драмою «Дід лівого крайнього». Вона розповідає про маляра, який відправляється на пенсію і вчиться жити по-новому. Це була остання велика головна роль класика українського театру і кіно Миколи Яковченко.

Наступний фільм за сценарієм Драча вийшов лише через 10 років. Це була телеверсія «Вечорів на хуторі біля Диканьки», яку зняв Юрій Ткаченко.

У 1986 році вийшло одразу дві стрічки за скриптами письменника: байопик Миколи Лисенка «І в звуках пам’ять відгукнеться…» (реж. Тимофій Левчук) та драма «Мама, рідна, кохана…» (реж. Микола Мащенко).

Остання розповідає про вісімнадцятирічну Тетяну, що вийшла за удівця Максима та стала матір’ю трьох дітей. Одного дня її чоловіка вбивають. А його родичи, намагаючись заволодіти хазяйством померлого, виганяють Тетяну з дому. Згодом вона виходить за Павла, від якого теж народжує дітей. Та доля штовхає її на нові випробування…

У 1988 році Микола Мащенко напару з Суреном Шахбазяном знімають фільм «Зона» за мотивами п’єси Миколи Куліша. Адаптацією літературного твору займався Драч. Події стрічки розгортаються у 1925 році. В центрі сюжету – троє друзів-комуністів, котрі зрадили своїм високим ідеалам.

Четвертим спільним фільмом Миколи Мащенко та Івана Драча стала картина 1992 року «Вінчання зі смертю». Фільм переносить глядача у 30-ті роки, в часи сталінського терору. В центрі сюжету – лейтенант Щербаков, котрий отримав наказ розстріляти кількох ворогів народу. Під час катування – на місці розстрілу опиняється сільське весілля. Згідно з інструкцією, всіх свідків треба теж знищувати…

Останній на сьогодні фільм за сценарієм Драча – «Таїна Чингізхана» (2002, реж. Володимир Савельєв). Події відбуваються у 1227 році, в останню ніч помираючого Чингізхана. Він намагається випросити допомогу у знахарки Акерке, яка знає, як покращити здоров’я полководця. Проте Акерке – удова вченого, вбитого воїнами Чингізхана, і допомагати кату свого чоловіка вона не збирається. Замість цього вона докоряє йому у злодійствах.

Сценарії, написані Драчем до одинадцяти вищезгаданих фільмів, – лише частина усієї кінематографічної спадщини письменника. Наприклад, такі кіноповісті, як «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» та «Київський оберіг» – так і лишилися неекранізованими.

Leave a Reply

Your email address will not be published.

2 × 3 =