«Дятел» настукав на Росію

Фёдор Александрович

Цьогріч український фільм вперше в історії отримав одну з головних нагород престижного кінофестивалю незалежного кіно Санденс. Документальна стрічка «Російський дятел» була удостоєна Гран-прі журі. Картина викриває друге дно в аварії на Чорнобильській АЕС.

Автор ідеї фільму Федір Александрович також виконав у ньому головну роль. Разом з іншими авторами стрічки, Федір розповів, наскільки непросто було знайти засекречену інформацію про вибух на ЧАЕС, що це за сигнал «Російський дятел», який глушив західні радіостанції, і що у цієї картини спільного з творіннями Параджанова.

У вашому фільмі аргументується точка зору, що аварія на ЧАЕС була спланована Кремлем. А причиною вибуху стала невдача у будівництві найпотужнішого локатора «Дуга», який стояв неподалік від атомної електростанції. Чи є документи, які підтверджують, що причина полягала саме в цьому?

Те, що вибух на ЧАЕС був спланованим – офіційно підтверджено Академією Наук України, яка формулює аварію, як «сплановану халатність». Під час зйомок ми зібрали величезну кількість документів. І у нас з’явилися непрямі докази, що аварія на електростанції була підстроєна через невдачі у створенні цього локатора. Більш докладне розслідування провести складно. Адже архіви по аварії на ЧАЕС залишаються закритими. Україна три рази подавала запит до Москви на ознайомлення з цими документами. Але жодного разу їх так і не отримала.

Правда, ми й не ставили собі за мету дати остаточні відповіді на питання, чим насправді була ця «Дуга». Ми хотіли, насамперед, привернути увагу до цієї проблеми.

Статті  «Дятел» настукав на РосіюЗбираючи потрібну інформацію, ви їздили в Москву?

Так, правда, без Федора. Напередодні поїздки йому приходили якісь дивні повідомлення, лунали підозрілі дзвінки і ми вирішили, що йому буде безпечніше просто не їхати.

Як ви вперше дізналися про «Дугу», і що вас змусило зняти фільм про цього техногенного монстра?

Про «Дугу» є багато інформації в Інтернеті. Але практично всі викладені там версії – невірні. Наприклад, пишеться, що вона прекрасно працювала і була дивом інженерної думки. Але насправді її не встигли добудувати, і вона не діяла. Ще пишеться, що її побудували спеціально біля ЧАЕС, тому що вона споживала занадто багато енергії. Але насправді це була приймаюча «Дуга», і енергії їй було потрібно відносно небагато.

Приблизно два роки ми перевіряли всі ці версії. Мені здається, що більшість із них були створені спеціально, щоб відвернути увагу від дійсних мотивів. Ця «Дуга» – символ Радянського Союзу. Це те, що найбільш нагадує Залізну завісу.

Що сьогодні з локатором «Дуга»?

Його намагалися розібрати, але порахували, що це обійдеться дорожче, ніж просто його залишити. Інші такі ж локатори по СРСР розібрали на початку 90-х. Вони знаходилися в Миколаєві, Комсомольську на Амурі, а також недалеко від Чорнобиля в місті Любич. Це була передавальна Дуга, а в фільмі ми розповідаємо про іншу – приймаючу. З усіма цими локаторами відбувалися якісь дивні негаразди. І якщо провести розслідування по іншим локаторам, то там не все чисто…

А в 2013 недалеко від Москви з’явилася нова дуга, яка стукає дуже схожим чином. Цей локатор спрямований на Європу і виглядає дещо інакше. Навіщо він випромінює схожий сигнал – не зрозуміло.

Навіщо взагалі транслювався сигнал «Російський дятел»?

Американці назвали його так, тому що він нагадував стукіт дятла. Він з’явився в 1976 році. Особливої ​​змісту в ньому не було. Транслювався він на частоті, по якій передавалися сигнали SOS, а також транслювалися радіо і телебачення, які він перебивав. Багато хто тоді думав, що сигнал поширюється в якості заглушки, але це не так.

Хто був ініціатором цього фільму?

Приблизно два роки тому до Києва приїхав режисер Чед Грація, який планував поставити тут спектакль за «Анною Кареніною». Федір був художником-постановником у цій виставі, де ми й познайомилися з Грацією. На той момент у нас вже був сценарій і ми почали знімати разом. Саме завдяки Чеду «Російський дятел» переріс у фільм-розслідування. Спочатку ми знімали за свій рахунок. Коли ж накопичилося достатньо відзнятого матеріалу – ми його змонтували і показали Майку Лёрнеру. Так у нас з’явився британський продюсер.

Цікаво, коли за дослідження соціальної чи історичної проблеми береться саме художник, а не професійний соціолог чи історик. Що унікального в такому випадку може підказати людина, яка займається саме творчістю, а не наукою?

Дилетант має свіжий погляд на проблему. У фільмі я позиціоную себе як звичайну людину. Я б хотів, щоб в Україні, нарешті, відійшли від ярликів, і почали робити акцент саме на людському, а не на статусному. Адже всі ми, насамперед, люди, а вже потім – журналісти, економісти, науковці тощо. Треба менше дивитися на посади. Людині мистецтва в цьому відношенні простіше, тому що в його випадку немає якихось кар’єрних ієрархій.

Знімаючи «Російського дятла», мені було цікаво поставити деякі запитання. І в результаті з’явилися якісь думки. Робота над цим фільмом була просто пригодою з друзями.

Статті  «Дятел» настукав на РосіюОтримуючи приз на Санденсі, ви сказали зі сцени, що в разі, якщо не зупинити Росію зараз, то дії нашого північно-східного сусіда можуть призвести до третьої світової війни.

На жаль, точку неповернення ми вже пройшли. Сьогодні потрібно ставитися один до одного дуже дбайливо. Адже нинішня ситуація в країні змушує задуматися, що друзів і близьких ми, можливо, бачимо в останній раз. Зараз потрібно цінувати кожну мить.

По-моєму, занадто песимістично…

Та ні… це реалістично. Це видно з останніх подій. Я не уявляю, як у даній ситуації можна бути оптимістом.

Якими були відгуки про фільм іноземних глядачів?

Один із членів журі Санденса сказав, що «Російський дятел» відкриває Україну світові настільки ж творчо і оригінально, як свого часу це зробив Параджанов. Наш фільм спрямований на західного глядача. У багатьох українців є своя думка про Евромайдан, Чорнобиль та більшість інших загальнозрозумілих для нас речей. Тому деякі епізоди у стрічці можуть здатися нашому глядачеві наївними. Своїм фільмом ми хотіли популяризувати Україну. «Російський дятел» не стільки про Чорнобиль або локатор, скільки про історично сформовану агресію Кремля по відношенню до України.

А як ви ставитеся до творчості Параджанова?

Ну, до творчості класика такого масштабу, як Параджанов, важко ставитися негативно або позитивно. Я дивився всі його фільми. Як і Параджанов у своїх останніх роботах, так і ми під час зйомок «Російського дятла», ​​створювали картину без сценарію. Ми йшли за матеріалом, і стежили, куди він нас виведе.

Трохи неправильно знімати документальний фільм-розслідування за строго прописаним сценарієм. До того ж, якщо ти зміг щось описати словами, так навіщо ж тоді це показувати ще й візуально? Візуальна мова – самодостатня.

Марк Казінс, який очолював у цьому році журі Санденса, зазначив, що «Російський дятел» на подобу «Громадянина Кейна» Орсона Уеллса, відкрив несподівані прийоми в роботі над фільмом. У цій стрічці він заявив про нові закони документального кіна. Адже Чед Грація, насамперед, театральний драматург. Але в США драматург відповідає за концепцію вистави, а не за тексти п’єси. Словом, Грація знімав фільм за своїми новими правилами. Також нас консультував з монтажу живий класик Аллан Берлінер.

Знаю, що ви вже працюєте над новим фільмом.

Так, ми вже закінчили зйомки стрічки «Наречена змій». В основу її сценарію покладена литовська казка. Події розгортаються після ядерної війни, в постапокаліптичному світі. Зараз нам залишилося закінчити звук.

Leave a Reply

Your email address will not be published.

one × five =