Богдан Жолдак: Козацький кіно-писарчук

Богдан Жолдак

Кінематографічна та літературна діяльність Богдана Жолдака просувається синхронно. У світі красного письменства він називає себе «найбільшим українським письменником», уточнюючи при цьому: «Адже важу я більше 120 кг». Цей свій кумедний статус він, напевне, підтверджує і в світі вітчизняного кінематографа.

Більшість написаних Жолдаком сценаріїв стосувалися козацької тематики. У повнометражному кіні він дебютував у 1987 році з телестрічкою «Конотопська відьма». Сценарій до фільму він писав у співавторстві з режисером картини Ігорем Афанасьєвим.

У 1991 році за його сценаріями вийшло одразу два фільми: «Відьма» Галини Шигаєвої та «Козаки йдуть!» Сергія Омельчука.

Події «Відьми» розгортаються у Конотопі. Одного дня сотник закохується у красуню Олену. Вирішивши одружитися, він, однак, розуміє, що немає причин сподіватися на взаємність. Єдине, що може йому допомогти в цій ситуації – нечиста сила. Тому він і звертається до славетної конотопської відьми, що докучає місцевим жителям вже довгий час.  Приворожити Олену відьма погоджується в обмін на одну послугу: вирізати всіх півнів у Конотопі. Проте після цього увесь край погружається у вічну темряву…

Сюжет картини «Козаки ідуть!» розгортається на території сучасної України у XVІ ст. Козаки збираються, щоб відшукати порох, що зник з мануфактур. Під керівництвом Максима Тритуза вони починають переслідувати один з обозів, що везе порох на Січ.

Ще одна картина про козаків, знята за скриптом Жолдака, вийшла у 1994 році і називалася «Дороги на Січ» (реж. Сергій Омельчук). В основі її сценарію лежить роман Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря». Розповідається у стрічці про події, що передували визвольній боротьбі, яка розгорнулася під керівництвом Петра Сагайдачного.

Остання на сьогодні повнометражна стрічка, створена за сценарієм Жолдака, називається “Іван Франко”. У 2007 році творчий колектив цього науково-пізнавального, просвітницького фільму був відзначений премією “Київ” ім. Івана Миколайчука.

Крім того в його творчості мають місце і дві анімації: «Кішки-мишки» (1982) Тадеуша Павленко та «Чарований запорожець» (2006) Наталії Марченкової. Остання розповідає про кохання козака та русалки.

Незважаючи на те, що письменник випустив більше десяти книг, жоден з його прозових творів не лягав в основу повнометражного фільму. Лише у 2013 році вийшла комедійна короткометражка «Структура кави, або Абзац» Олега Бобало-Яремчука, яку знято за мотивами оповідання Жолдака «Топінамбур, сину».

Окрім кінематографа й літератури Богдан Жолдак у різний час працював на радіо і телебаченні, в театрі, а також викладає сценарну майстерність. Враховуючи те, наскільки низьким є художній рівень фільмів за сценаріями Жолдака – про те, що такі стрічки виходять вкрай рідко жалкувати не доводиться.

Leave a Reply

Your email address will not be published.

one × 4 =