10 фільмів, що вплинули на життя і творчість Романа Бондарчука

Автор «Українських шеріфів», який цьогоріч висунуто від України на «Оскар», Роман Бондарчук, відмітив: «Цей список – для мене не є топ-10. Бо якось не лінійно я їх сприймаю і нові переглянуті фільми витісняють попередні». Таким чином за межами цього списку лишилися стрічки Девіда Лінча, Олександра Сокурова, Белла Тара и Хуліо Медема.

 

«Скромна чарівність буржуазії» (1972) Луіс Бунюель

Цей фільм я дивився безліч разів у кіноклубі херсонського кіновідеопрокату, куди ходив ще школярем. Зала на 50 місць, руда, вицвіла копія, одразу після перегляду всі бажаючі залишались пити чай з самовару. Розходитись було темно бо на районі відключали світло. 90-ті роки, чай при свічках, розмови про кіно і геть інше життя в ньому. Тоді в мене виникло бажання вступати на кінорежисуру, щоби творити свою реальність.

 

«Фальшивий рух» (1975) Вім Вендерс

Просто цілющий фільм для всіх, хто збирається займатись кіно, літературою чи будь-якою іншою творчістю. Твій матеріал завжди поруч, в найближчих людях і обставинах. Не треба йти на якусь гору, щоб відчути натхнення. Мені було дуже важливо це зрозуміти.

 

«Криниця для спраглих» (1965) Юрій Іллєнко

Я подивився перед вступним іспитом і був вражений концентрацією ідей і художніх образів у цьому одному фільмі. Наче рішення приходили з відкритого космосу. Досі захоплююсь «Криницею…», кожен раз дивлюсь його перед складними завданнями.

 

«Хлібний день» (1998) Сергій Дворцевой

Цей фільм мені відкрив силу довгих кадрів. У 1999 році вони здавались взагалі безкінечними. Старики котили той вагон у своє село майже цілу годину й за цей час можна було відлетіти думками як завгодно далеко. Дуже сильний фільм, який з роками нікуди не зникає.

 

«Окраїна» (1998) Пьотр Луцик

Надзвичайно стильний і тонкий фільм-утопія, в якому все водночас смішно і трагічно, страшно і велично. Пострілялися – побраталися. Перегризли зубами горло районному чиновнику – але ж було за що! А кадри, де палає в пожежі Москва можна передивлятися вічно.

 

«Забріскі пойнт» (1970) Мікеланджело Антоніоні

Тут палає вже не Москва, а вибухає багата Американська вілла. Причому багато разів. У повітрі летять якісь підкопчені предмети з журналу VOGUE і на це теж можна дивитися вічно. А ще на закоханих у пісках. Ірраціональна, тактильна краса Антоніоні. Абсолютно вільний по структурі фільм, який вдалося зняти в Америці й американцям продати – шедевр кінематографічного й концептуального мистецтва, як на мене.

 

«Амаркорд» (1973) Федеріко Фелліні

Це сама природа кіно. Фільм, до якого так нікому і не вдалось написати чітку анотацію. Фільм, у якому любиш абсолютно всіх персонажів з першого погляду. Відкритий і прекрасний дитячий погляд на світ.

 

«Королівство Доку» (1988) Роберт Крамер

Вразило, як просто і буденно констатується людська самотність. Від цього вона стає ще більш моторошною і викликає ще більше співчуття. Візуалізовані внутрішні голоси персонажів (кожен герой дає інтерв’ю) мене просто причарували.

 

«Потоки любові» (1984) Джон Кассаветіс

Все дуже просто по формі. Штативи й кабелі в кадрі, ломовий ліхтар на камері в нічних сценах. Тіні від оператора. Все знято з рук і на бігу. Але цього просто не помічаєш. Бо надзвичайно тонкі матерії проступають. І думаєш лише про них.

 

«Пейзаж» (2003) Сергій Лозниця

Фільм, у якому математика творить гармонію. Суцільний хаос – брудні калюжі, розвалюхи, вивіски з оракалу, випадкові люди на зупинці – раптом підкоряються концепції й оживають. Стають чимось більшим, ніж вони є насправді. Довершене рішення, з якого неможливо нічого вийняти чи додати. Подивився фільм – наче відкрив ключем двері. Тверезість і розрахунок Лозниці мене свого часу вразили і продовжують вражати.