Лише одного разу Ліна Костенко спробувала себе у якості сценариста. В період, коли її твори не видавалися, вона разом з Аркадієм Добровольським написала скрипт до ігрової повнометражної стрічки. Сценарій називався «Перевірте свої годинники».
Робота над скриптом проходила у 1963-64 роках. В результаті він одержав друге місце на республіканському літературному конкурсі, що авто матично давало йому право на екранізацію. Та згодом, коли він проходив через катівню худрад, його було офіційно визнано, як «занадто естетизований».
Після численних втручань у сюжет та перекручення багатьох сцен, письменниця відмовилася ставити своє ім’я під цим фільмом. Тож наразі він лишається справедливо забутим. Адже за своїм художнім рівнем – він не підіймається над ватерлінією пропагандистського болота радянського кінематографу. Натомість сьогодні ім’я Костенко могло б стати ледь не єдиним, що змусило б сучасних кіноманів звернути увагу на цю стрічку.
Після численних переписувань сценарію, стрічка отримала назву «Хто повернеться – долюбить» (1966). Остаточний варіант скрипта написав сам режисер фільму Леонід Осика.
За остаточним сюжетом, картина розповідає про молодого солдата-поета, котрий виносить з поля бою пораненого командира. Згодом їх наздожене і обстріляє ворожий винищувач. Командир помре, а пораненому солдатові доведеться подолати довгий шлях аби дістатися до партизанського загону. Та в одному з подальших боїв вб’ють і його. У стрічці звучить поезія воєнних років.
За словами режисера Юрія Іллєнка, можливо, саме коли Ліна Костенко проходила через тортури пов’язані із цим сценарієм, вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Василем Цвіркуновим. Останній на той час керував київської Кіностудією ім. Довженко.