Війна на Донбасі стала темою цілої хвилі вітчизняних ігрових фільмів. І біль шість із них – халтурні. Цікаво інтерпретувати реальність та переосмислити воєнні події наші кінематографісти – невзмозі. Кіно швидкого реагування у нас подосі обмежується документальними короткометражками.
Про війну в Україні наразі знімається немало. Проте читаючи сценарій серіалу «Гвардія» Олексія Шапарева, хапаєшся за голову. Повнометражна картина «Про людей, коней та уродів», знаючи попередні халтурні опуси режисера Ігоря Парфьонова, не викликає надії на дійсно цікаве кіно. Не набагато вищий рівень майстерності і в Ахтема Сеїтаблаєва, який планує у серпні розпочати зйомки великої ігрової роботи про «кіборгів» Донецького аеропорту. А перша ігрова стрічка, знята у зоні АТО – «Міна» Володимира Солов’я – за своїм сюжетом нагадує балканський фестивальний хіт минулого десятиліття.
Саме сьогодні, коли нам так потрібні нові герої та проходить дуже бурхливий розвиток національної самоідентифікації. Коли загострилася інформаційна війна, і Україні важливо відвойовувати медіа простір. Коли наш північно-східний сусід вже встиг випустити у прокат кілька серіалів, що розповідають вигідну йому версію окупації Криму та вторгнення військ на Донбас. Коли вітчизняний глядач скучив за правдивим кіно і народ потребує об’єднавчих культурних стимулів та ідей… ми вимушені пожинати плоди багатолітнього нехтування кіноіндустрією та, як наслідок, здавати позиції у війні за медіапростір.