Український кінопродюсер Андрій Єрмак напередодні світової прем’єри українсько-словацької стрічки «Межа», яка є учасником офіційної конкурсної програми Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, розповідає про те, як вітчизняні стрічки підкорюють закордонні ринки. А також про те, що українське кіно має стати повноцінним бізнесом та як цьому посприяє новий закон про державну підтримку кінематографії.
Сергій Созановський, ви, та ще дехто з юристів активно працюють у кіно та телебаченні. Чому?
Ви згадали про Сергія, дуже поважаю цю людину і знаю багато років. Проте відповім про себе: по-перше, мені це цікаво і я люблю кіно, по-друге, за деякий час я накопичив досвід, знання, зв’язки (особливо міжнародні). Все це дає можливість працювати на конкретний результат – тобто створювати сучасне, якісне кіно, телевізійний контент та розповсюджувати його у світі. Як юрист я працював над створенням і законодавства, і самої кіно- так і телеіндустрії.
Але ж давайте чесно, у якому світі?
Давайте конкретні приклади. 3 липня відбудеться світова прем’єра нашого фільму «Межа», як учасника, – підкреслюю, і це – дуже важливо, офіційної конкурсної програми Міжнародного фестивалю у Карлових Варах. Багато років українські фільми не потрапляли в офіційну конкурсну програму кінофестивалів категорії А.
З 5 серпня розпочинається реальний світовий прокат цієї кінострічки: не в спеціальних кінотеатрах, не для окремої аудиторії, а прокат, аналогічний американським блокбастерам. Також за участі нашої компанії було організовано і ще продовжується широкий прокат у Білорусі фільму «Слуга народу 2» – роботи наших друзів, і поки що єдиних національних лідерів прокату в Україні – 95 Кварталу. До речі, стрічку продовжено вже на 10 тиждень прокату і бокс офіс вже складає більше, ніж деякі українські фільми збирають у національному прокаті.
До цього теж успішно в Білорусі пройшов прокат нашого фільму «Правило бою». Між іншим, під час промокомпанії я обіцяв, що він теж буде у міжнародному прокаті, так от я думаю, що дуже скоро зможу багатьох здивувати новиною. Але про це згодом.
https://www.youtube.com/watch?v=qdJc_MWqIbw
Але це скоріше поодинокі приклади, а не тенденція. Особливо, якщо подивитись на те, скільки останнім часом витрачається державних коштів і які досягнення ми маємо?
Можу у чомусь із Вами погодитись. Українське кіно, як і українське суспільство в цілому, вкрай потребує реальних перемог. Ми більше не можемо дозволити собі процес заради процесу і не маємо на це права! Я зараз говорю про всю індустрію. Ви спитаєте, а в чому перемога?
Все дуже просто, якщо держава дала тобі гроші, то потрібно або робити комерційно успішний проект, заробити і повернутись з прибутком чи реальною славою для держави, що дала тобі, такі дорогі сьогодні кошти. Все інше – це маячня. Кіно – це бізнес. Навіть, якщо це стосується арт-хаусних фільмів.
Не можна починати знімати кіно, якщо не розумієш для кого це, і хто це купить. У світі, кіно продається до початку зйомок. А що відбувається у нас: кіно знято, державні гроші витрачені і тільки потім деякі продюсери починають нервово думати для кого зняли свій “шедевр” і що з ним робити. Ми тільки спробуємо входити в міжнародний кінобізнес, але ж там існують свої закони і правила, головні з яких: талант, професійність і міжнародна універсальність. Ми маємо бути цікаві світові.
Далі хочу вам заперечити. За останні роки багато, що зроблено. Чесно кажучи, був період, коли можна сказати, що українського кіно взагалі практично не існувало. Зараз воно є, інше питання – яке воно, якого гатунку і що нам всім це коштує. Повторю ще раз, що вже багато разів говорив у різних інтерв’ю, Пилип Іллєнко – це краще, що траплялось з Держкіно за останні роки. Але дуже багато ще треба змінити і як можливо скоріше.
Ви самі торкнулися теми Держкіно. Не можу не запитати щодо останнього конкурсного відбору кінопроектів Держкіно. Вже є результати, ви щось подавали?
Результати обіцяють оприлюднити у п’ятницю. На минулому конкурсі було прийнято дуже мудре рішення проводити пряму трансляцію пітчингів. Але на жаль, дивляться їх тільки люди, які цим цікавляться. Дуже шкода, тому що це стосується кожного громадянина нашої країни, бо розподіляються наші з Вами гроші. У комісії присутні поважні люди, професіонали. Очолює її дуже принципова людина – Андрій Дончик. Тому вірю, що результати будуть об’єктивними та чесними.
Але використовуючи цю можливість, хочу проінформувати народ України про те, які саме проекти я, Андрій Єрмак, і моя компанія Гарнет Інтернешнл Медіа Груп подали на конкурсний відбір кінопроектів Держкіно у цьому році. Ми могли, як і деякі компанії, подати 10 і більше проектів, за принципом: «може щось, або все пройде». Але це – не наш шлях: ми подали тільки три проекти, тільки ті, в яких впевнені і готові створювати якісне, сучасне, цікаве для світу кіно та дійсно гідно представити нашу державу. По них вже проведена певна маркетингова робота, вже існують попередні домовленості з міжнародними sales-агентами та дистриб’юторами.
- «Викрадення Диявола» – безпрецедентна копродукційна стрічка відомого французького режисера Філіпа Азуле у спільному виробництві Франції, України, Ізраїлю та Аргентини.
Ось тільки про деяких членів знімальної групи фільму:
головний оператор – Фелікс Монті («Sur Award» (2017), двічі лауреат премії «Гойя» за кращу операторську роботу в фільмах «Кров травня» (2008) та «Таємниця в його очах» (2010), двічі номінант премії «Golden Osella» за кращу операторську роботу);
режисер монтажу – Жюльєтта Велфлінг (тричі лауреат кінопремії «Сезар» за кращий монтаж, номінант премії Оскар);
головний художник – Жан-Венсан Пузо (володар премії «Сезар» за кращу роботу художника-постановника в фільмі «Кохання» (2012)).
Міжнародний акторський склад, серед яких голівудські зірки: Наталі Портман, Аарон Тейлор-Джонсон, Даніель Брюль, Марк Іванір (виходець з України, володар премії «Срібний ведмідь» Берлінського міжнародного кінофестивалю). Також, планується залучення до зйомок у проекті українських акторів.
В основі сюжету фільму лежить правдива історія про затримання одного з колишніх лідерів Третього Рейху – Адольфа Ейхмана, організатора Голокосту, відповідального за знищення 12 мільйонів людей (тільки 6 мільйонів з них були євреями), розказана ізраїльським секретним агентом Пітером Малкіном. Ейхман став одним із символів жаху нацистського режиму. Судове розслідування, що тривало місяцями, стало матрицею для Міжнародного кримінального суду. Суд над Ейхманом був переломним моментом у розумінні Голокосту.
«Режисер фільму – Філіп Азуле. Без коментарів! Просто подивіться в Вікіпедії хто такі Філіп та Клод Азуле. Філіп Азуле спеціально на добу прилетів в Україну, щоб презентувати цей проект, поважаючи нашу країну і людей перед якими відбувалася презентація. Кому цікаво, просто перегляньте виступ Філіпа під час Пітчінгу і Ви зрозумієте, що це за людина, яка , до речі, має українське коріння.
Приймаючи до уваги тему, ім’я режисера, склад знімальної групи, вже сьогодні підписані угоди з:
дистриб’юційними компаніями – «Keshet International», «Sophie Dulac», «United King Films», міжнародним сейлс-агентом «Beta Cinema» і телевізійною компанією «Canal+».
Крім того, створення фільму підтримують Фонд пам’яті Шоа та аргентинський «Національний Інститут кінематографії та візуальних мистецтв (Incaa)».
Вважаю, що такий амбіційний проект, безумовно, буде показаний на найпрестижніших Міжнародних кінофестивалях категорії А і точно вийде в світовий прокат. Україна має унікальний шанс стати частиною дійсно великого міжнародного проекту.
- «Гувернер» – проект, який має стати першим україномовним, українським проектом видатного режисера сучасності Андрія Кавуна. На рахунку режисера численна кількість визначних кіно та теле- проектів: «Полювання на піранью», «Кандагар», «Ялинки 1914», «Шерлок Холмс», які були лідерами кінопрокату та телепоказів.
Два роки тому режисер повернувся в Україну, на свою батьківщину з метою знімати якісне сучасне українське кіно українською мовою, і довести, що воно може бути і якісним, і касово успішним. Два роки Андрій перебував у пошуку перспективних проектів, спеціально відмовлявся від багатьох пропозицій і шукав проект, що дійсно може стати проривом в ігровому українському пригодницькому кіно, в якому він майстер. Саме таким проектом і став «Гувернер». Фільм буде зніматися в Україні (мальовничому Закарпатті) українською мовою.
В основі сюжету стрічки – Головний Герой – шкільний вчитель історії, який через життєві невдачі виявляється втягнутим у кримінальну інтригу. Він змушений грати роль кілера, якому треба усунути головного свідка на політичному процесі про корупцію. Для того, щоб очистити своє сумління і повернутися до самого себе, Головний Герой приносить у жертву власне життя.
Сценарій був написаний кілька років тому всім відомим сценаристом Олегом Приходько, за спиною якого багато влучних кіно та теле- проектів. У зв’язку з цим хочу навести цікаву історію – розмову, яку мав декілька місяців тому під час перебування, як почесний гість Пекінського кінофестивалю за запрошення «Cameron Pace Group Chine» на закритому прийомі, на якому були присутні всі найпотужніші інвестори у китайську кіно- та телеіндустрію (між іншим, серед іноземних гостей були ще автори мультфільму «Льодовиковий період»).
Під час бесіди з одним із поважних високопоставлених чиновників Китаю, розповідаючи про перспективні проекти, тільки назвавши прізвище Олега Приходько, він спитав: «Олег? Так, ми пам’ятаємо його, як одного із творців спільного з Китаєм серіалу, знятого декілька років тому». Але, тут же запитав мене: «Скажіть, будь-ласка, а чи є взагалі Посол України в Китаї?». Скажу чесно, я не відразу зрозумів, до чого це питання, а співрозмовник продовжив: «Але Ви за два дні перебування тут розповіли нам про Україну, про ваше сучасне кіно більше, ніж ми отримували від Вашого Дипломатичного Представництва за останні роки. Але ж ми маємо такі великі перспективи щодо співробітництва».
- «Передчуття» – фільм, який піднімає актуальні для будь-якого часу теми: людських відносин, як важливо все робити вчасно, як важливо цінувати своїх близьких, що є цінним в житті, яке безумовно є може раптово змінитися.
Автором сценарію виступає талановитий український письменник, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. В. Короленка та міжнародних літературних премій – Крим Анатолій Ісаакович.
Оператором фільму є відомий кінооператор Валерій Анисімов, член Європейської асоціації кінооператорів IMAGO, заслужений діяч мистецтв України.
Режисер фільму Криштофович В’ячеслав Сигизмундович – корифей не тільки українського, а й європейського кіно. Фільми В’ячеслава Криштофовича неодноразово репрезентували українське кіномистецтво на вітчизняних та зарубіжних кінофестивалях, були відзначені нагородами. Стрічка «Самотня жінка бажає познайомитися» отримала один з головних призів Міжнародного кінофестивалю в Монреалі (Канада, 1987); фільм «Ребро Адама» було запрошено на понад 10 міжнародних кінофестивалів, серед яких такі відомі, як фестиваль у Каннах (Франція), Нью-Йорку та Маямі (США), Монреалі й Торонто (Канада), Роттердамі (Голландія), Ґетеборґу (Швеція). Стрічка «Приятель небіжчика» в 1997 році ввійшла в список претендентів на премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою від України.
Легендарний режисер, який має тисячі пропозицій, чекав саме на цей проект, ретельно працював для того, щоби зняти фільм українською мовою, з українськими акторами.
Тепер ви знаєте, що ми представили, для чого, хто ми такі і що можемо, і що вже зробили. Результати будуть публічно оголошені, відповідно, всі зможуть зробити свої висновки, задати питання тощо. Мені здається, що принцип публічної відповідальності всіх, хто задіяний в розподілі державних, а значить наших з вами грошей дуже важливий і вкрай необхідний.
Нещодавно був прийнятий новий Закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Коли він запрацює і чи зможе він швидко змінити ситуацію?
Так, закон дуже потрібний. Але я особисто, радий, що він був змінений за ініціативою Президента. Запрацює він формально, коли будуть прийняті всі відповідні зміни до пов’язаних з цим законом законодавчих актів. Вважаю, що це може відбутися на осінній сесії Парламенту.
Реально він запрацює, коли дійсно більшість гравців ринку почнуть працювати так, як працює цей бізнес у світі, коли амбіції будуть не тільки просто заробити, а заробити і отримати «Золоту Пальмову Гілку» у Канах, Оскар, Золотий Глобус тощо, відчувати дійсно гордість за те, що ми представляємо Україну. Не палкими промовами, не використовуючи болючі для суспільства теми, а реальними діями і щирими вчинками. Наші люди мають смак і можуть відрізнити добре кіно від всього іншого, особливо, коли воно створюється за їх кошти.
Не треба ховатися за вивіскою – «українське кіно». Українське повинно стати синонімом якісне, талановите, цікаве. І я радий, що знаю, що такі люди у нас є, і серед митців, і серед продюсерів і серед представників держвлади, їх небагато і їм дуже непросто, але саме вони дають надію на майбутнє нашого кіно.