Жюльєт Бінош: Від живопису до кіно

Займатися живописом Жюльєт Бінош почала ще у 1985 році. Як зізнається актриса, перед тим, як почати роботу над новою роллю, вона намагається намалювати свого персонажа.

Це допомагає їй краще зрозуміти свою героїню. Живопис та робота в кінематографі прийшли в її життя практично одночасно. У 1982 році вона отримала свою першу серйозну роль в кіно (фільм «Прекрасна свобода»).

«Все почалося з того, що мама в дитинстві купила мені чудову книгу по історії мистецтв – великого формату з класними ілюстраціями. Років із десяти я почала їх копіювати. Потім багато малювала, намагаючись писати маслом. Коли прийшов час обирати професію – я вже не знала точно, чого хочу більше: стати актрисою, чи продовжувати займатися живописом. Тоді я прийшла за порадою до одної художниці, подруги моєї матері. І вона подарувала мені афішу своєї виставки, на якій було написано «Навіщо обирати? Дивись на те, що дає тобі життя і роби те, що тобі подобається». Можна сказати, що з цією порадою я й живу подосі», – розповідає актриса.

Свій перший автопортрет Бінош намалювала на замовлення культового кінематографічного журналу «Cahiers du cinema». І з тих пір протягом усієї акторської кар’єри не полишала художніх занять.

На цьому малюнку видно, як Бінош шукала образ Сюзанни зі стрічки «Політ червоної надувної кульки» (2007) за допомогою живопису. А поруч – її акторське втілення цієї героїні.

Крім своєрідних портретів в тому чи іншому амплуа, Бінош малює також і портрети режисерів, з якими працює. Таким чином її картини на виставках згруповані у диптихи та триптихи: портрет її героїні, режисера, а інколи й портрет її партнера по знімальному майданчику.

Китайський режисер Хоу Сяосянь, який зафільмував її у стрічці «Політ червоної надувної кульки».

Портрет і фотографія режисера Мікаеля Ханеке. На малюнку Бінош режисер нагадує людину з «Крику» Мунка. Дещо мультяшне і комічне на перший погляд обличчя кінематографіста вражає своїм екзистенційним жахом і розгубленістю. Саме цими переживаннями і наповнені стрічки Ханеке.

А це – героїня Жюльєт Бінош на ім’я Анн зі стрічки Ханеке «Приховане» (1997). Не випадково на малюнку, за допомогою якого вона створювала свій персонаж, Бінош намалювала себе з закритими очима. Вона ніби глибоко ранена чимось. Адже коли проходили зйомки цієї стрічки, в житті акторки, як вона сама відзначала, наступив період пустоти: фільми, в яких вона мала зніматися, провалювалися один за одним. Через це вона впала в затяжну депресію.

Картини актриса пише аквареллю і тушшю. Із виставкою своїх малюнків «In-eyes» («В очах») вона об’їхала майже увесь світ. До речі у квітні 2010 року вона експонувалася в Києві. Крім того, Жюльєт випустила книгу зі своїми малюнками «Portraits. In – eyes» («Портрети. В очах»).

Живописне та, в результаті, екранне втілення Ханни з «Англійського пацієнта» (1997)

«В мистецтві важливі не ми самі. А трохи більше, ніж ми самі», – коментує актриса. Те, як вона шукає це «дещо більше», і видно на її малюнках.

Інколи вона супроводжує портрети віршами. Наприклад, от що вона написала до цього портрету Ентоні Мінгели:

searching in the battle of being

we attempted to glimpse the other side

dance took us in its arms

bliss of green nature in the land of oil and vine

your ideas became real to me

jumping to the hopscotch in the night

ascending to the paintings of your imagination

I grew by leaps and bounds

oil perfume mingled with hair

we traced our lives

your call came with silence

I was your angel as you opened my wings

I would jump forever

in the most sacred place

yearning for the sensation of trust

of love beyond ourselves

you taught me to be more human

lifted like a gift to myself

feet arms heads and hearts

we walked together as if life was happening

somewhere else

with joy with joy

 

Хоч її картини багато хто вважає наївними, в них є своєрідна естетська дотепність. При всій своїй непрофесійності, відчувається, що їх створював дуже проникливий художник. Якщо співставити два будь-які автопортрети Бінош – вони будуть абсолютно не схожі один на одний.

Героїня Абель Феррара у живописному та екранному виконанні у стрічці «Побачення» (1985).

Її малюнки можна назвати карикатурами у стилі імпресіонізм. За свою кар’єру Бінош створила більше 40 автопортретів і ще стільки ж портретів режисерів, у котрих знімалася. За її словами, кожен портрет актриса починає малювати з очей.

Портрет режисера Андре Тешіне, котрий знімав її у своїй стрічці «Побачення» виглядає комічно-скорботним, як невдаха П’єро, з якого постійно знущається Арлекіно.

«Будь-який вид мистецтва, до якого я звертаюсь, для мене це перш за все можливість перейти якісь внутрішні кордони. Акторська гра, живопис, танок… Так я шукаю відповіді на питання, що знаходяться всередині мене самої», – сповідується актриса-художниця.

Неодноразово Бінош малювала постери до фільмів, у яких знімалася.

Постер, намальований Бінош, до стрічки «Діти століття» (1999).Саме так – з пензлем у руках одного разу вона позувала під час фотосесії.

В результаті ця світлина лягла в основу плакату 63-го Каннського кінофестивалю, на якому її було відзначено, як кращу актрису за роль у фільмі «Копія вірна» (2010, реж. Аббас Кіаростамі).

ЧИТАТИ ЩЕ

Тренування щодня: користь чи шкода

Регулярні тренування у спортзалі – це чудовий спосіб підтримувати своє тіло у формі, покращувати фізичну підготовку та досягати своїх спортивних цілей. Однак важливо розуміти, що...

Як зміцнити коліна: основні поради та добірка вправ

Кінцівки, особливо коліна, відіграють важливу роль у нашій рухливості та загальному здоров'ї. На жаль, вони також схильні до зносу, травм і різних захворювань. Зміцнення колін...

Як накачати плечі і зробити їх ширшими

Накачані плечі - один із символів сили та естетики у світі фітнесу. Кожен, хто прагне привабливої фігури, хоче мати підтягнуті та масивні плечі. У цій...

Як накачати попу: найкращі вправи для сідниць у домашніх умовах

Як розпочати створення гарних, пружних сідниць? Невід'ємна частина здорового способу життя - це не тільки правильне харчування та регулярні тренування, а й спеціалізовані вправи, спрямовані...