26 січня в прокат вийшла спортивна драма Олексія Шапарева «Правило бою». Цей режисер відомий своїми серіалами «Гвардія» і «Ескімоска», а також найкрасивішим фільмом про українську столицю «Київський торт».
«Дуже важко відібрати саме десятку найважливіших для мене фільмів. Це як із квітами: ти йдеш по полю і їх багато навколо, всі вони класні, по-своєму вражаючі, але для букета потрібно відібрати лише десять… Найсильніше враження на мене справили фільми, які я подивився в дитинстві і юності. Звичайно, в кіно величезне значення має сюжет. Проте кожна стрічка сприймається, перш за все, візуально», – зазначив Олексій.
«Новий Гулівер» (1935) Олександр Птушко
Це було перше в житті по-справжньому сильне кіновраження. Кайф цієї стрічки полягав у тому, що головного героя тут грала реальна людина, а ліліпути були виконані у вигляді пластилінових фігурок. Їх рухи були зняті у stop motion. Коли я всерйоз зайнявся кінематографом, то зрозумів, як же ж важко було зняти стрічку таким чином. Для того, довоєнного часу, це була справжня інновація. Можливо, саме тому моїм особистим першим великим проектом став дитячий анімаційний серіал «Ескімоска».
https://www.youtube.com/watch?v=LkdvNDaKE9c
«Ентузіазм: Симфонія Донбасу» (1931) Дзига Вертов
Це дуже потужне, широке полотно. Я подосі не розумію, як він пройшов радянську цензуру. Дзига Вертов випередив свій час у багатьох відношеннях. Я жив у донецькому місті Авдіївка, де було три кінотеатри. Білетерка, що працювала в одному з них, дуже добре мене знала і завжди безкоштовно пропускала мене на всі сеанси. Школу прогулювати було в кайф. А куди ж іще бігти прогулювати, як не в кіно?
«Блакитне світло» (1932) Лені Ріфеншталь і Бела Балаж
Це історія про дівчину-художницю, яка була вигнанцем. Хоч це і чорно-біла картина – але масштаб її образотворчого ряду просто вражає. Не знаю, як саме це сталося, але в моїй восьмирічній свідомості цей фільм залишив незгладимий слід. Не випадково ж свого часу роботами Ріфеншталь захоплювалися всі: від Гітлера – до Чапліна.
«Не горюй!» (1968) Георгій Данелія
Це дуже правильне, чесне і людяне кіно. Воно залишає дуже теплі спогади.
«Леон» (1994) Люк Бессон
Читав десь, що французи ненавидять Люка Бессона. Вони вважають, що він знищив велике французьке кіно. Моя донька Марічка чомусь підстриглася під героїню Наталі Портман у цій картині. Французькі фільми для мене завжди стоять вище, ніж американський мейнстрім. У США знімають вражаючі, захоплюючі блокбастери-атракціони. Проте саме французи вміють знаходити в кіно тонку грань між розвагою і мистецтвом. Також обожнюю фільм Бессона «Блакитна безодня».
«Ва-банк» (1981) Юліуш Махульський
Стрічка ще в дитинстві заразила любов’ю до світлого, доброго авантюризму. Це той рідкісний випадок, коли сіквел фільму не гірше першої частини. В якійсь мірі він перегукується з моєю новою стрічкою.
«Іграшка» (1976) Франсіс Вебер
Одного разу моя восьмирічна донька запитала, який мій улюблений фільм, який би я їй порадив подивитися. Я назвав цю стрічку, бо в дитинстві вона сильно вплинула на мій світогляд.
«Апокаліпсис сьогодні» (1979) Френсіс Форд Коппола
Цей фільм я дивлюся раз на п’ять років. І щоразу після цього я взагалі не включаю телевізор, не заходжу в інтернет і не дивлюся ніякі інші картини. Незважаючи на те, що я переглянув її вже кілька десятків разів – вона завжди залишає в мені найглибші емоції, і кожен раз я знаходжу в ній щось нове. Ось, як після бурі в пустелі повинен осісти пісок – тоді вже з’являється бажання дивитися щось нове. Або у випадку з цим фільмом справедливіше було б сказати: як після напалму – все повинно охолонути.
У літературі таким твором, до якого я повертаюся кожні п’ять-сім років, є «Сто років самотності» Габріеля Гарсіа Маркеса.
«Ханна. Досконала зброя» (2010) Джо Райт
Дуже дивне кіно, як для бойовика. Мені здається, ця стрічка сказала нове слово в жанрі екшн. Тут дійсно класна і дуже винахідлива постановка. Виконавиця головної ролі Сірша Ронан – це моя улюблена актриса. З найперших ролей вона мене вражала своєю грою. Уважно стежу за всіма її фільмами.
«Заводний апельсин» (1971) Стенлі Кубрик
Разом із «Суцільнометалевою оболонкою» – це мій улюблений фільм Кубрика. Я їх переглянув перед інститутом, років у 17-18. І тоді вони мені здалися дуже важливими. «Оболонка» сподобалася тим, наскільки в ній жорсткий підхід до реальності. А в «Апельсині» вразили персонажі. У моєму «Правилі бою» є три нехлюй. Це свого роду відсилання до банди фріків із цієї стрічки.